Автор – Черкас А., аналітик-перекладач ІАС; коментар – Посполіта В., аналітик ІАС.

«Я вступаю в боротьбу за президентське крісло. Кожен день американцям потрібен чемпіон. І я хочу бути цим чемпіоном», – 12 квітня ця фраза Гілларі Клінтон облетіла увесь світ. Як зазначає українська служба Euronews, політик офіційно заявила про намір брати участь у президентських перегонах 2016 року. Не забарилось і «благословення» діючого президента США Барака Обами. Під час прес-конференції в Панамі він сказав, що «Клінтон стане чудовим президентом». Тож чи буде 2016 тим роком, коли американці вперше в історії оберуть жінку головою Білого дому?

Г. Клінтон – політик з багаторічним стажем. Вона перша леді США (у 1993-2001 рр.), сенатор від штату Нью-Йорк (у 2001-2009 рр.), державний секретар США (2009-2013 рр.) та просто харизматична жінка. За твердість характеру й категоричність висловлювань (до прикладу, неодноразові заяви Гілларі про необхідну військову підтримку Україні та засудження слабкої позиції європейських лідерів щодо ситуації в Україні) її порівнюють з Маргарет Тетчер. Після не зовсім вдалої спроби стати президентом у далекому 2008 році  Гілларі не просто допомогла Обамі в гонці проти Д. Маккейна, але й гідно виконувала свої обов’язки на посту держсекретаря США.

Саме тоді Клінтон намагалася владнати міжнародну напруженість і була біля витоків програми «перезавантаження» російсько-американських відносин (візит у Росію в 2009 році, договір СНО-ІІІ, вступ Росії у СОТ). Після чергового обрання президентом В. Путіна відносини Вашингтон-Москва дещо охололи, а Клінтон почала відкрито говорити про відсутність свободи слова в Росії.

http://prousa.info/

http://prousa.info/

Сьогодні експерти (Дж. Рубін та К. Ремчуков) заявляють, що ця «стримана визначеність» представника демократичного блоку Клінтон виразиться в чіткій, однозначній, раціональній зовнішній політиці США й що екс-перша леді покаже себе набагато краще, ніж нинішня адміністрація, враховуючи яскраво визначену позицію щодо РФ. Без сумніву, у світлі сьогоднішньої нестабільної ситуації у світі Клінтон буде непросто.  Продовжувати курс «гуманістичної демократії» та «голуба миру» Обами в зовнішній політиці вона не буде, хоч і не зрадить класичні ідеали демократів. Від жінки очікують конкретних кроків (військова, фінансова допомога) у врегулюванні «української кризи» (від цього залежатимуть і відносини Росія-США),у боротьбі з тероризмом, протидії загрозі з боку Китаю та регіону Близького Сходу, інших актуальних проблем.

Що стосується інших кандидатів на найвищий пост США від республіканського табору, то наприкінці березня сенатор від Республіканської партії та прихильник так званої «Партії чаювання» Т. Круз висунув свою кандидатуру. Його конкурентами розглядають Д. Буша (сина й брата президентів США), С. Вокера та Р. Перрі. 14 березня офіційно про намір балотуватися на пост президента заявив і 43-річний сенатор М. Рубіо, назвавши себе «лідером завтрашнього дня». На тиждень раніше Р. Пол у своєму твіттері заявив про готовність стати президентом для «повернення країни до принципів свободи».

Тому, хоч і цієї осені (листопад 2014 р.) перевагу в парламенті з великим відривом (більшість у Сенаті) вибороли республіканці, на даний момент їхні шанси на перемогу в президентських виборах суттєво нижчі, ніж демократів. Республіканці критикують Обаму та демократів за пом’якшення імміграційних правил і «відлигу» у відносинах з Кубою. Їхня мета – відновити «американську мрію» та світове лідерство США. Саме на цьому й хоче «зіграти» Т. Круз, називаючи можливе президентство Клінтон «третім терміном Обами».

Статистика показує, що якби вибори відбулися зараз, то саме Г. Клінтон стала б наступним президентом США. Без сумніву, надмірна популярність самої персони Клінтон, її програма, спрямована на середній клас, та, зрештою, на кожного без винятку американця. Сьогоднішня програма політика не є чітко визначеною та на папері мало чим відрізняється від ідеалістичних планів Обами стосовно середнього класу. Незрозумілою залишається позиція екс-першої леді щодо протистояння іммігрантів та поліції, а також питання одностатевих шлюбів. Світ пам’ятає «поштовий скандал» (використання Клінтон особистої пошти під час перебування на посаді державного секретаря). Крім того важливою була і ситуація в Бенгазі. Г. Клінтон взяла на себе відповідальність за загибель американського посла К. Стівенса внаслідок нападу на консульство США.

Якщо Клінтон успішно скористається теперішніми внутрішніми розбіжностями в лавах Республіканської партії, а виборці остаточно повірять у реалізацію її обіцянок, то екс-держсекретар США, жінка-демократ Гілларі Клінтон має усі шанси стати 45 президентом США.

Якщо на президентських виборах 2016  Гілларі таки отримає більшість, курс політичної підтримки України продовжуватиметься. Клінтон обіцяє фінансову допомогу та посилення економічних санкцій проти РФ. Проте в цьому плані позиція республіканців є набагато конкретнішою, адже не лише Круз і Пол заявляють про військову підтримку України, це є однозначною позицією партії. У промо-ролику Клінтон нема жодного слова про безпеку, оборону чи  військову допомогу іншим державам. Виборці голосують за патріота, очільника своєї держави, людину, яка зможе підвищити пенсії, допомогти безробітним. Що стосується України, то скоріш за все, фінансові та політичні «потоки» США з ініціативи Клінтон Україні нададуть. Проте марно тішити себе сподіваннями, що республіканці конкуруватимуть з демократами лише через свою «любов до України». Як потенційному першому президенту-жінці США Гілларі варто раціонально використати свою категоричність і безкомпромісність. Великий політичний досвід лише сприятиме успішній «політиці стримування агресора» та тій бажаній рішучості у своїх діях, якої так не вистачає сьогоднішньому керівництву США. Перемога Гілларі Клінтон – це «солодкий присмак» виборів для неї. Але чи достатньо «солодко» буде від цього Україні, покаже час.

Чого очікувати Україні від можливого президентства Гілларі Клінтон?

Коментар від Посполіти В., аналітика ІАС.

Гілларі Клінтон відома не лише тим, що вона дружина американського президента Біла Клінтона, а ще й своєю політичною діяльністю. Свою політичну кар’єру вона розпочала в 2001 р. ,зайнявши посаду сенатора США від штату Нью-Йорк, таким чином ставши  першою в історії колишньою першою леді, яка пішла в політику. На цій посаді вона швидко стала одним з провідних демократів у Конгресі США. Враховуючи її «політичну вагу», на сьогоднішньому етапі вона має другий шанс стати першою жінкою-президентом США.

Для більшості американців Г. Клінтон асоціюється з образом зразкової жінки, матері-героїні, яка бореться за інтереси середнього класу та простягає руку допомоги бідним.  За даними опитування Washington Post, більше 50% американців готові підтримати її на майбутніх виборах незважаючи  не те, хто буде її головним конкурентом. Крім того, останнім часом спостерігається тенденція до посилення ролі жінок у політиці, що приносить Клінтон неабияку популярність. Не зайвою є і підтримка самого Барака Обами, який неодноразово позитивно відгукувався про її політичну діяльність. Відповідно нинішній президент вбачає в ній свого правонаступника, який зможе завершити те, що було ним розпочато. Але чи все так добре складається для Клінтон?

Для багатьох на даний момент залишається незрозумілим, з якою метою Клінтон знову вступилася в боротьбу за президентське крісло. Її останнє відеозвернення, у якому вона говорить про соціальну рівність і просування інтересів середнього класу, не дає вичерпної відповіді на це питання. Тому на майбутній передвиборчій кампанії їй доведеться добре над цим попрацювати.

Клінтон буде уникати виступів перед великою аудиторією, зосередившись на невеликих групах виборців у ключових для майбутніх виборів штатах, щоб завоювати довіру простих американців.

Що означає президентство Г. Клінтон для України? Чи варто розділити думку українського дипломата Б. Яременка, який заявляє, що для більшості американців конфлікт на сході України є далеким від їхніх буденних проблем? Їх більше цікавить питання розміру пенсій, кількості робочих місць, можливості розвитку малого та середнього бізнесу, а не вирішення складних і хитромудрих схем та комбінацій на міжнародній арені. Події в нашій країні служать для них своєрідною «екзотикою». Таким чином, діяльність Клінтон буде зосереджена на внутрішніх проблемах, оскільки прості американці обиратимуть не захисника України, а патріота США. І це потрібно усвідомити.

Та все ж таки Клінтон доведеться звернути увагу на події в Україні. Очікувати якихось кардинальних змін не варто. Окреслення чіткішої позиції? Так, це можливо. Але варто враховувати, що світ сильно змінюється, і там,де Обамі доводилось робити один крок, Клінтон доведеться зробити цілих десять. Тим не менш, будь-які дії назустріч зроблять її сильнішою в очах світової спільноти. До виборів залишається більше ніж півроку, на даний момент українцям не варто очікувати на сходження «голуба миру» в особі майбутнього президента, а покладатись лише на власні сили.