Підсумки тижня (04-10.02.2015)

У цих «Підсумках тижня» проілюстровані висновки щодо ситуації на сході України та в Криму, в економіці України, а також аналіз міжнародних та українських заяв тижня, тенденцій міжнародної підтримки України.

Ситуація в зоні проведення АТО залишається стабільно складною. Сепаратисти продовжували обстріли на лінії розмежування (598 за тиждень). У результаті загинули 42 військові, ще 167 отримали поранення. За підрахунками ООН, з 31 січня по 5 лютого в ході конфлікту на Донбасі загинули 263 мирні жителі, кількість жерт збільшувалась протягом тижня внаслідок обстрілів м. Краматорськ, Станиця Луганська, Дебальцеве, Авдіївка. Кількість внутрішніх переселенців в Україні сягнула майже 980 тис. осіб,  ще майже 600 тис. біженців перебувають на територіях інших держав (дані агентства ООН у справах біженців).

Росія продовжує брати участь у конфлікті,це підтверджують наступні дані: 1) пряма участь у бойових діях проти української армії (21-ий підрозділ); 2) прибув черговий «гуманітарний конвой» зі 175 машин; 3) за вихідні в Україну з Росії прибуло 1,5 тисячі російських військових і 300 одиниць техніки.

На фоні безперервних військових дій у зоні конфлікту, численних жертв серед цивільного населення та складних дипломатичних переговорів за участю лідерів Європи та світу Україна з тривогою і водночас з надією очікує результатів переговорів у Мінську, які можна вважати одними з останніх шансів на мирне врегулювання конфлікту на Донбасі. Зокрема, Президент України констатував, що зустріч у Мінську, яка має відбутися 11 лютого в рамках «нормандського формату», – один із останніх шансів на дипломатичне врегулювання конфлікту на сході України. Президент показав усьому світові документи російських військових, які воюють на території України, а також звинуватив Кремль у ескалації конфлікту. Водночас П. Порошенко висловив глибоку вдячність А. Меркель та Ф. Олланду за їхню значну участь у процесі деескалації, встановленні миру в Україні.

Політичні лідери Європи та світу ламають голову над тим, яким чином відвернути загрозу війни та все ж таки віднайти дипломатичне вирішення конфлікту в Україні. Визначальними подіями тижня, безумовно, стала Мюнхенська конференція з питань безпеки, центральною темою якої стала «українська криза», а також новий план та ініціативи А. Меркель та Ф. Олланда, які вони представили Україні та Росії. Попри невелику надію на шанс для дипломатичного врегулювання конфлікту канцлер ФРН, президент Франції, а також інші високопосадовці не впевнені у відновленні мирного процесу. Зокрема, самі переговорники не виключають, що їхні спроби добитися миру будуть не результативними. Підтверджує побоювання Європи і Ф. Могеріні, яка визнала, що сьогодні не можна з впевненістю говорити, що нова спроба Європи зупинити військовий конфлікт на сході України матиме успіх. Президент Франції Ф. Олланд заявив, що переговори з В. Путіним стосовно України – це один з останніх шансів уникнути війни. Він підкреслив, що у випадку провалу цих переговорів військовий сценарій очевидний. Зі свого боку Ф. Брідлав в Мюнхені наголосив, що Захід не повинен виключати військовий варіант врегулювання в Україні.

Європа не піде на поступки щодо суверенітету України. Зокрема, таку позицію висловили Д. Туск, А. Меркель, М. Шульц. Також Д. Туск заявив, що сьогодні Європа переживає критичний момент і ситуація в Україні погіршується з кожним днем, однак запевнив, що ЄС не піде на компроміс щодо незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Водночас А. Меркель категорично виключила питання «торгу українським суверенітетом і цілісністю» у переговорах з Москвою. М. Шульц підтвердив, що країни ЄС і надалі будуть спільно діяти та проводити жорстку політику щодо РФ.

Росія принципово підтверджує небажання йти на компроміс для дипломатичного врегулювання конфлікту на сході України, таким чином затягуючи процес переговорів. С. Лавров на Мюнхенській конференції з безпеки виголосив різку промову проти Заходу, звинувативши Європу та США в тому, що вони закривають очі на націоналістів в Україні, які нібито проводять етнічні чистки й прагнуть завезення летальної зброї. У той же час президент В. Путін не відкинув існування шансу врегулювання конфлікту в Україні мирним шляхом.

Україна наполегливо закликає Європу та світ надати озброєння для того, аби мати шанс себе захистити. Такі заяви були озвучені П. Порошенком та А. Яценюком. Зокрема, Президент України закликав НАТО надати Україні сучасну зброю для того, щоб вона могла протистояти агресорові. А. Яценюк зазначив, що Україна просить допомогу в міжнародних партнерів задля підвищення обороноздатності, а не для нападу. Він зауважив, що з українського боку було зроблено все для підтримки мінських домовленостей, а з боку РФ – нічого. Прем’єр-міністр додав, що сьогодні нікому невідомо, яка кінцева ціль В. Путіна, але агресія Росії – це загроза світовому порядку, європейській безпеці та членам НАТО. Натомість український посол у Польщі А. Дещиця, підтримуючи ідею надання зброї Україні, закликає Захід зрозуміти, що ціною «геополітичної гри» ,розв’язаною Москвою, є мир і стабільність на континенті.

Очевидно, світ розділився в питаннях надання Україні озброєння для захисту своєї території. Зокрема, за надання Україні сучасної зброї виступили Т. Ільвес, В. Ішингер, Д. Грибаускайте, Дж. Маккейн, Т. Сємоняк, Ф. Хеммонд. Проти цього   виступають А. Стубб, В. Орбан, Ф. Могеріні, А. Меркель, Ф. Олланд. Варто зауважити, що ні в США, ні в ФРН ще остаточно не визначились з питанням надання зброї Україні, оскільки очікують результатів Мінських переговорів. Варто згадати й той факт, що з боку Конгресу, Республіканської партії в США на Б. Обаму здійснюється потужний тиск щодо надання зброї для України.

Україна поки що не планує розривати дипломатичні відносини з РФ. Таку думку висловив П. Клімкін. На його переконання, альтернативи дипломатичному вирішенню конфлікту на Донбасі й поверненню Криму не існує. Окрім того, таку ж позицію поділяє й решта цивілізованого світу. За словами міністра, в умовах,коли проти України ведеться гібридна війна, класичні засоби не завжди дієві і сьогодні немає напрацьованих класичною дипломатією моделей реагування на таку війну.

В окупованому Криму й надалі спостерігається наступне: 1) складна економічна ситуація (вчителі та медики залишилися без зарплат; продовжується націоналізація приватних підприємств, а за останній рік їх стало в п’ять разів менше); 2) поглиблення міжнародної ізоляції півострова, як наслідок введення санкцій (припинення роботи сервісів Amazon та Google; припинення роботи «Укртелекому»); 3) продовження утисків кримськотатарського населення (затримано кримськотатарських активістів за участь у мітингу за цілісність України; урочисте відкриття пам’ятника Й. Сталіну); 4) триваюче перетворення Криму на військовий форпост (Росія вирішила створити в Криму центр безпілотної авіації).

Економіка України характеризувалася такими тенденціями: 1) погіршенням макроекономічних показників (падіння ВВП у 2015 р. на 4-5% , співвідношення держборгу до ВВП перевищило 50%, погіршення платіжного та торговельного балансу, збільшення інфляції до 28,5%, зменшення золотавалютних резерів на 15%); 2) посиленням регуляторної діяльності уряду та НБУ (підвищення облікової ставки до 19,5%, відмова від індикативного курсу гривні, що стало причиною її здешевлення до 25 грн. за долар, підвищення офіційного курсу золота на 28,5% , можливість залучення в бюджет депозитів українців у випадку введення воєнного стану); 3) зростання залежності допомоги Заходу та МВФ від впровадження реформ та міжнародних інвестицій (інвестиції в банківський сектор Empire State Capital Partners); 4) відносною стабілізацією ситуації в енергетиці (збільшення реверсу з Угорщини, Польщі та Словаччини); 5) збільшенням орієнтації економіки на військові потреби («Укроборонпром» збільшить виробництво танків у 24 рази, звільнення від мита на ввезення оборонної продукції).

Інтенсивна міжнародна підтримка України продовжує забезпечуватись допомогою США (надання 16 млн. доларів допомоги Донбасу та гарантій надання кредиту на 1 млрд., а також надання військових експертів для тренування Нацгвардії), Литви (передача елементів озброєння), Японії (17 млн. доларів на відновлення Донбасу), Німеччини (грант на 9 млн. євро), Великобританії (передача військового спорядження), Словаччини (гуманітарна допомога).

На рівні міжнародних організацій підтримка України забезпечувалась ОБСЄ (евакуація мирних жителів з м. Дебальцевого), НАТО (заяви про практичну й політичну підтримку від Є. Столтенберга), МВФ і G7 (розгляд можливості збільшення фінансової допомоги до 40 млрд. доларів), угода зі Світовим Банком (378 млн. доларів на енергетичний проект), ЄС (прийняття нових санкцій щодо фізичних і юридичних осіб Росії та сепаратистів).

При підготовці аналітичних висновків використовувались матеріали з ресурсів: офіційні сайти державних органів України (сайти Президента, РНБО, МЗС, Уряду), “Українська правда”, “Інформаційний спротив”, УНІАН, ТСН, “Кореспондент”, “Український тиждень» та ін.