Автор – Савінок В., експерт МЦПД Progress

sputniknews.com

sputniknews.com

Вибори у федеральній землі Мекленбург–Передня Померанія, одній із найпроблемніших з економічної точки зору частин Федеративної Республіки Німеччини (ФРН), деякі німецькі оглядачі вже встигли охрестити «виборами «Альтернативи для Німеччини» та багатьох переможених». І справді, з цією тезою можна погодитися, адже саме правопопулістська євроскептична партія «Альтернатива для Німеччини» (нім. – Alternative für Deutschland, AfD) стала єдиною політичною силою, якій вдалося вийти з перегонів 4 вересня, не зазнавши поразки. Тим не менше, 21,4% голосів, які вдалося зібрати представникам «Альтернативи», усе ж не стали вирішальними. І ось чому.

Передусім, з огляду на те, що попри втрату 5% голосів виборців (порівняно з попереднім результатом 2011 року) лідером симпатій укотре стала Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН, нім. – SPD) на чолі з чинним головою уряду Ервіном Зелерінгом. Соціал-демократи отримали 30,6% голосів (26 місць із 71), укотре ставши найвагомішою політичною силою в мекленбурзькому ландтазі.

Вибори також продемонстрували, що Християнсько-демократичний  союз (ХДС, нім. – CDU) продовжує втрачати рейтинг в Мекленбурзі. Він зазнає порівняно стабільного падіння з 1994 року. Проте якщо в 2000-х роках йшлося про те, що ХДС тримається в рамках 20-25% голосів виборців, то наразі партія А. Меркель втратила на її малій батьківщині 4% й стала третьою на фініші з результатом у 19% (16 місць). Утім, представники християнських демократів не вбачають в тому наслідки промахів місцевих політиків. За словами керівника справами фракції ХДС в бундестазі Міхаеля Ґроссе-Брьомера, «в сумнівних успіхах християнських демократів є велика частка тих рішень, що приймаються в Берліні», передає тижневик Der Spiegel.

Перевага СДПН у «найважчій за всі часи кампанії» (за словами Е.Зелерінга) дає підстави сподіватися, що «велика коаліція» соціал-демократів  залишиться при владі. Тим більше, що, по-перше, вона більш-менш вдало функціонує ще з 2007 року, а по-друге, між головою «есдеків» Зелерінгом та його колегою Лоренцом Каффіером, який керує мекленбурзьким ХДС та очолює земельне міністерство внутрішніх справ, за словами першого, «прекрасні робочі стосунки». Тож, вочевидь, «великій коаліції» бути. Навіть попри те, що голова «есдеків» Зелерінг більш схильний до моделі «червоно-червоної» коаліції з партією «Ліві» (нім. – Die Linke). Утім, колишні східнонімецькі комуністи здобули на виборах 13,2% голосів (або 11 місць) проти 18,4% у 2011 році. Тож СДПН навряд чи залишить християнських демократів, віддавши перевагу непевній більшості з перевагою в 2 голоси.

До слова, збереження альянсу «есдеків» й ХДС виглядає проявом стабільності на тлі тристоронніх парламентських союзів, що виникли за підсумками березневих виборів у Рейнланд-Пфальці та Саксонії-Анхальт. У першій з них нині функціонує «світлофорна (червоно-жовто-зелена) коаліція» СДПН, блоку «Союз90/Зелені» та Вільної демократичної партії (ВДП). У другій, попри перемогу ХДС, через понад 20%-й успіх AfD працює перша в історії ФРН коаліція ХДС, СДПН та «Союзу90/Зелені». Певна річ, що такого роду альянси потребують більш суттєвої роботи з узгодження рішень, тож «велика коаліція» виглядає більш привабливою з точки зору оперативності й чіткості прийняття рішень.

Вибори 4 вересня обернулися значною поразкою для блоку «Союзу90/Зелених», якому вдалося зібрати лише 4,8% голосів виборців порівняно з 8,6% на попередніх перегонах. Також уже вдруге до ландтагу не потрапляють вільні демократи, рейтинг яких тримається біля показника в 3%. Утім, можливо, проти них зіграло не лише зростання рейтингу «Альтернативи», але й т. зв. «прокляття великої коаліції», коли на долі найсуттєвіших гравців припадають як найзначніші успіхи, так і найболючіші поразки. З іншого боку, перегони засвідчили, що саме AfD вдалося забезпечити найуспішнішу мобілізацію «протестного електорату».

Представники «Альтернативи для Німеччини» продовжили розпочатий на земельних виборах у березні «електоральний прорив», унаслідок якого похитнулися коаліції в Баден-Вюртемберзі, Рейнланд-Пфальці та Саксонії-Анхальт. Так, якщо в останній ХДС вийшла переможницею з перегонів, а AfD посіла друге місце, то в Мекленбурзі християнські демократи поступилися «Альтернативі», яка здобула 20,8% голосів виборців. Цікаво відзначити, що переважну більшість голосів AfD вдалося отримати в тих округах, що знаходяться в безпосередній близькості від кордону з Польщею.

Утім, успіх «Альтернативи» як такий, у цілому, не дивний для нинішнього становища Федеративної Республіки та «східних земель» зокрема. При цьому, ми не випадково виокремлюємо «східні землі» в окремий предмет розгляду, адже, попри понад 25-річне існування в рамках єдиної німецької держави, у їхньому суспільно-політичному житті зберігається низка закономірностей, типових не для західних, а для центрально- і східноєвропейських постсоціалістичних суспільств. Сюди слід віднести передусім вищий порівняно із західними землями рівень політизованості суспільств, що сприяє популяризації політичних сил, які сповідують радикальні гасла. По-друге, у Мекленбурзі як одній з найпроблемніших з економічної точки зору земель Німеччини доволі сильно продовжує відчуватися економічна нерівність між «новими» й «старими» землями ФРН, що також сприяє радикалізації суспільства. По-третє, «східні землі» характеризуються порівняно вищим рівнем неприязні до мігрантів, ніж західні. Багато в чому це можна пояснити тим, що традиції мультикультурного суспільства, яке розвивалося у ФРН через міграційні хвилі 1960-1970-х років, на Сході Німеччини не є поки достатньо вкоріненими. У деяких випадках це накладається й на ностальгію за часами східнонімецького соціалізму, за якого «про цих мігрантів навіть і думати не могли».

Останній факт, зокрема, пояснює присутність у мекленбурзькому ландтазі впродовж двох скликань поспіль (2006-2016) представників Націонал-демократичної партії Німеччини (нім. – NPD), відомої своїми ксенофобськими закликами, а також доволі високий показник симпатій щодо Die Linke. Утім, вибори продемонстрували, що ані правий радикалізм націонал-демократів, ані лівий «демократичний соціалізм» «лівих» мало влаштовують мекленбурзьких виборців. Більшість із них, як виявилося, тяжіє або до статусу-кво у вигляді «великої коаліції», або ж до євроскептичних ідей AfD, помножених на непевне економічне становище та міграційну кризу. Позиціонування «Альтернативи» як політичної сили, готової відповідати на запити виборців, зокрема, відзначила її лідерка Фрауке Петрі, заявивши в інтерв’ю Die Zeit увечері минулої неділі, що успіх AfD «був чітким сигналом для всіх партій Німеччини, адже з них усіх лише «Альтернативі» вдалося донести до виборців те, чого вони вже так давно не чули.

Водночас, куди більш цікава ситуація очікується на виборах до Палати депутатів Берліну. Останні соціологічні опитування свідчать, що «велика коаліція» практично не має шансів утриматися на плаву. Низка експертів пов’язує це як із загальною політичною обстановкою в країні, так і з відставкою в грудні 2014 року харизматичного бургомістра Клауса Воверайта (СДПН), який керував містом з червня 2001 року. Тож одна з провідних соціологічних груп ФРН – FORSA – в опитуванні від 29 серпня вказує на збереження лідерства за СДПН (24% або – 4% в порівнянні з 2011 роком). При цьому, ще більшого зниження зазнав рейтинг ХДС. Християнські демократи втратили понад 6,5% від результату попередніх виборів й можуть отримати лише 17% голосів, практично зрівнявшись із показником «лівих». На другому місці перегонів має шанси опинитися блок «Союзу90/Зелених» із 19% голосів, що на 1,5% краще за показник 2011 року. Має шанси на проходження до Палати депутатів і ВДП, рейтинг якої дорівнює 5%. При цьому, можливість створити власну фракцію втратять «Пірати», що обстоюють свободу Інтернету та прагнуть легалізації легких наркотиків. Під час попередньої кампанії вони здобули 8,9% голосів виборців. Цьогоріч їхній електорат, вочевидь, змінить свої симпатії на користь «Альтернативи для Німеччини», якій передбачають 10% на майбутніх перегонах.

Отже, близькі вибори в Берліні як і майбутнє голосування за федерального президента в лютому 2017 року стануть черговими тестами для політичної системи Німеччини напередодні осінніх виборів до бундестагу.