У цих «Підсумках тижня» проілюстровані висновки щодо ситуації на сході України та в Криму, в економіці України, а також аналіз міжнародних та українських заяв тижня, тенденцій міжнародної підтримки України.

Ситуація в зоні АТО залишається невизначеною. Протягом цього тижня терористи здійснили 95 атак на позиції сил АТО, 5 українських військовослужбовців було вбито (усього за час «перемир’я» – 162). Російська агресія щодо України вже забрала життя 5 тис.  людей.

Напруженою залишається й ситуація на кордоні. Держприкордонслужба зафіксувала передислокацію російських військ уздовж українського кордону. ОБСЄ через спротив Росії знову не змогла розширити мандат спостережної місії на російських пунктах пропуску «Гуково» та «Донецьк». 21 грудня місія спостерігачів зафіксувала перетин кордону незаконним російським «гуманітарним конвоєм», до якого входили 71 вантажівка та 16 бензовозів. Поруч з тим серед терористів і їхнього керівництва поширюються чутки про зраду з боку високих російських «кураторів». Зафіксовані випадки збройних зіткнень між місцевими бойовиками та російськими найманцями, оскільки гуманітарна допомога з РФ розподіляється тільки серед російських найманців. Незважаючи на це, у Держдумі Росії запропонували створити фонд підтримки російських найманців, а Д. Медведєв підписав розпорядження про створення урядової комісії для надання гуманітарної допомоги територіям південного сходу України.

Деескалація війської напруги й далі не супроводжується помітною позитивною динамікою щодо дипломатичного врегулювання ситуації. Можливості ефективного проведення переговорів у Мінському форматі зменшуються через неузгоджені позиції сторін щодо предмету зустрічей, що відбудуться до кінця тижня. Х. Тальявіні заявила, що пріоритетом зустрічей будуть припинення вогню та відведення важкої техніки всіма сторонами, обмін полонених, доставки гуманітарних вантажів на підконтрольні бойовикам території.

Очевидно визначальною подією в Україні протягом проаналізованого періоду  стало прийняття законопроекту, запропонованого П. Порошенком, про відмову від позаблокового статусу. У пояснювальній заяві ВРУ до закону підкреслюється, що «агресія Російської Федерації проти України, незаконна анексія нею Криму, ведення так званої «гібридної війни», військове втручання у східних регіонах України, постійний військовий, політичний, економічний та інформаційний тиск зумовлюють необхідність пошуку більш дієвих гарантій незалежності, суверенітету, безпеки й територіальної цілісності України». П. Порошенко зазначив, що скасування позаблокового статусу демонструє прийняття суспільного рішення про відновлення євроатлантичної інтеграції. Президент зауважив, що це не означає негайний вступ України до НАТО, так як для цього країні необхідно відповідати багатьом критеріям.

Російські заяви посилають чіткий сигнал Україні та усім демократичним державам. Рішення України про відмову від позаблокового статусу Д. Медведєв назвав «заявкою на вступ до НАТО», яка перетворює Україну на військового противника Росії. В. Путін вважає, що в українській кризі права Росія, а не Захід. Також В. Путін погодився з тим, що Росія внесла свій вклад у зростання міжнародної напруженості, але тільки тому, що захищає свої інтереси.

В окупованому Криму зберігаються тенденції: 1) ускладення економічної ситуації (зростання цін, проблеми з електропостачанням, продовольча криза, брак водних та енергетичних ресурсів); 2) переслідування з політичних мотивів і порушення прав етнічних українців та кримських татар (незаконні обшуки помешкань активістів Меджлісу, викрадення та зняття з потягів активістів, заборони на в’їзд до Криму 300 українським політикам і громадським діячам, поруч із закриттям українських шкіл та обмеженням можливостей до вивчення української мови, культури та історії); 3) інтеграція Криму в оборонну системи РФ (створення нових військових частин та авіаційних угруповань на півострові).

Секретар РНБО О. Турчинов заявив, що війна закінчиться після повернення Криму до України. А. Яценюк застеріг держави Заходу, що так звана політика «умиротворення», коли задля уникнення агресії якоїсь країни роблять поступки на її користь, не спрацьовує у випадку президента Росії. Із заяви лідера севастопольських сепаратистів О. Чалого стали відомими факти того, що анексія Криму готувалася задовго до Майдану, а втеча В. Януковича створила сприятливі умови для цього. Поруч з цим у Росії  йде підготовка законопроекту, який визнає недійсним знаходження півостроваа в складі України в попередні роки. Викликає повагу послідовна позиція США та ЄС щодо запровадження нових санкцій проти Криму. Поруч з цим викликає глибоке занепокоєння те, що за п’ять місяців цього року до портів у Криму зайшло 99 іноземних суден (найчастіше судна під прапорами Туреччини, Румунії, Греції та Німеччини).

Поточна фінансово-економічна ситуація в Україні характеризується наступними тенденціями: 1) погіршенням макроекономічної ситуації (зниження показників ВВП на 7% та спад промислового виробництва на 16% внаслідок агресії Росії на сході, зростання загрози дефолту в контексті зростаючого боргового навантаження до 11 млрд. доларів, тобто 80% ВВП); 2) ускладенням фінансової ситуації (знецінення національної валюти з початку року на 98% та невдала політика НБУ, складність бюджетного процесу в контексті збільшення військових видатків до 5% ВВП, гостра необхідність рефінансування банківської системи, дефіцит Пенсійного фонду в 90 млрд. грн.; 3) зростанням залежності від зовнішньої фінансової підтримки (зокрема кредитів МВФ та допомоги США, Канади та ЄС); 4) посиленням критичної ситуації у сфері енергетики (зупинка електростанцій, аварійні та планові вимкнення світла). Україна має намір здійснювати реформи попри війну. П. Порошенко на зустрічі з Ф. Могеріні запевнив, що влада України рішуче налаштована на якісні зміни в державі, і гібридна війна цьому не завадить. Погоджується з такою позицією й  А. Яценюк, який заявив,що «серйозні реформи – це останній шанс на шляху  вступу України до ЄС».

Важливою подією стратегічного значення стало залучення Білорусі та Казахстану до міжнародних процесів навколо України. Заяви президентів України, Білорусі та Казахстану в ході їх візиту до України свідчать про встановлення Києвом конструктивного діалогу з державами-членами Митного союзу. О. Лукашенко заявив, що Білорусь завжди була на стороні миру в Україні, а Н. Назарбаєв готовий посприяти відновленню економічного співробітництва між Україною й Казахстаном. Презентуючи невдоволену реакцію Росії на розворот своїх союзників на Захід, О. Пушков застеріг О. Лукашенка про небезпеку покращення відносин із Заходом, а окремі депутати такі дії назвали «зрадою» Москви.

У міжнародному співтоваристві та зокрема серед європейських країн складається досить неоднозначна й суперечлива позиція щодо питання введення нових та продовження існуючих санкцій щодо РФ. Якщо одні посадовці ЄС та держав-членів ЄС виступають на підтримку санкційного режиму та можливостей його посилення (М. Шульц,  А. Меркель, В. Шойбле), то окремі посадовці Німеччини, Австрії та Італії (Ф.-В. Штайнмаєр, З. Габріель, В. Файман та П. Джентіліоні) глибоко занепокоєні наслідками санкцій для економіки Росії й чітко застерігають проти запровадження нових. Ф. Олланд готовий розглянути питання послаблення санкцій проти РФ. Водночас на фоні активних дискусій в Європі Канада та США ввели нові секторальні санкції щодо російської економіки та Криму. Варто нагадати, що сама суть введення санкцій полягає в примусі Росії відмовитись від агресії проти Україи (що триває).

Інтенсивна міжнародна підтримка України продовжує забезпечуватись всеохоплюючою допомогою США, Канади та Польщі, а також секторальною підтримкою Німеччини (економічна), Словаччини (реверс газу), Чорногорії (приєдналася до санкцій), Данії (ратифікація Угоди про асоціацію), Литви, Чехії, Сербії, Китаю, Франції, Ізраїлю, Швейцарії, Італії, Румунії, Угорщини, Молдови. На рівні міжнародних організацій чільне місце займають міжнародна підтримка ЄС (санкції проти Росії, фінансова допомога, переговори про безвізовий режим), НАТО (військова співпраця), ОБСЄ, ВООЗ, а також підтримка міжнародних фінансових інститутів (кредит у мільярд євро від ЄІБ, кредити від ЄББР та СБ енергетичним компаніям України).  «Вишеградська четвірка»  відкриває шлях не тільки до цієї організації, але й бажає стати мостом до європейської та євроатлантичної інтеграції України. Міжнародна підтримка світу не тільки не зменшується, але й збільшується, але за рахунок військової та нормативно-консультативної допомоги при поступовому зменшенні виділення траншів.

Міжнародний економічний тиск на державу-агресора від міжнародного співтовариства починає створювати умови для дипломатичного вирішення «української кризи», а тому це вирішення залежить саме від збереження інтенсивності та якості цього тиску на Росію.

При підготовці аналітичних висновків використовувались матеріали з ресурсів: офіційні сайти державних органів України (сайти Президента, РНБО, МЗС, Уряду), “Українська правда”, “Інформаційний спротив”, УНІАН, ТСН, “Кореспондент”, “Український тиждень» та ін.