Автор – Роговик О., координатор ІАС.

У цих «Підсумках місяця» проілюстровані висновки щодо головних подій у Північній та Південній Америці, у Європі, Центральнії та Східній Азії, Африці та на Близькому Сході.  

Підсумки місяця в міжнародних відносинах (січень 2015 р.)

Серед основних міжнародних та національних подій, що змінили ситуацію в регіоні Північної та Південної Америки, варто відзначити: 1) зовнішньополітичну діяльність США щодо налагодження стосунків з окремими державами регіону (триваючий процес нормалізації відносин з Кубою, тенденції покращення відносин з Бразилією після початку другого терміну Д. Руссеф, фінансова допомога державам Центральної Америки) та окремі важливі внутрішньодержавні події в США (перехід Конгресу під контроль представників Республіканської партії, «річна промова» Б. Обами, стан економіки США, закон щодо кібербезпеки);  2) збільшення інвестицій Китаю до Латинської Америки заради посилення співпраці; 3) посилення політичних криз у окремих державах регіону (Гаїті, Аргентина).  

Процес примирення між США та кубинською владою вже відзначився звільненням владою Куби політичних опонентів, а також першим за останні 40 років візитом американського дипломата високого рівня (заступника голови Держдепартаменту Р. Джейкобсона) задля перемовин з нормалізації відносин (що були розірвані у 1961 р.). Процес примирення вже позначився низкою перепон, а саме: 1) відмовою США скасовувати політику «сухих ніг» (згідно з нею будь-якому кубинському іммігранту, виявленому вже на території США, дозволяють залишитися. Назад відправляють лише тих, кого зловили в морі, тобто з «мокрими ногами»); 2) питанням скасування фінансового та економічного ембарго (поки знята низка санкцій  у галузі транспорту, туризму, страхування); 3) питанням закриття або повернення Кубі військової бази Гуантанамо; 4) дотриманням прав людини на Кубі (поводження з політичними дисидентами, стан зі свободою діяльності ЗМІ).

Новий рік для бразильців розпочався з інавгурації Д. Руссефф, що починає своє друге президентство в умовах політичної (корупційний скандал навколо державної нафтогазової компанії Petrobras) та економічної кризи. На цьому фоні вона  оголосила про наміри покращити відносини зі США як одне з головних зовнішньополітичних завдань. На тлі скандалів щодо прослуховування американцями Д. Руссефф та тісної співпраці Бразилії з партнерами по БРІКС відповідне можливе покращення стане важливим геополітичним процесом у регіоні.

Щодо важливих внутрішніх подій у США, то варто відзначити, що Республіканська партія вперше за вісім років контролює обидві палати Конгресу США. Це стало можливим після того, як партія отримала більшість у Сенаті під час проміжних виборів. Ці зміни створюють основу для політичної боротьби з Білим домом в останні два роки президентського терміну Б. Обами. Республіканці обурені останніми діями президента, зокрема, щодо міграційної політики та через зміни у відносинах з Кубою.

Крім того Б. Обама прагне посилити кібербезпеку в країні та пропонує Конгресу проект закону про захист комп’ютерних мереж. До такого кроку президент вдався на тлі недавніх кібератак на студію Sony Pictures та на акаунти Центрального штабу Збройних сил США.

Питання внутрішньої та міжнародної політики, безпеки, кліматичних змін, іранського атома, економічного зростання у США (2,4% зростання ВВП) – усі ці та чимало інших тем заторкнув Б. Обама у своїй щорічній промові в Конгресі. Він також зазначив про просування в боротьбі проти терористичного угрупування ІДІЛ та підтримку сирійської опозиції.

Голова КНР С. Цзіньпін заявив, що Китай в найближчі десять років інвестує в Латинську Америку $250 млрд. У своєму виступі Сі Цзіньпін зазначив, що товарообіг між Китаєм і країнами Латинської Америки може збільшитися до $500 млрд. до 2025 року. Д. Юйвень зазначив, що, очевидно, Китай хоче конкурувати зі США за збільшення впливу в регіоні.

Протистояння виконавчої та законодавчої влади спричинило політичну кризу в Гаїті. Після того, як парламент втратив свою легітимність, очільник держави М. Мартеллі став єдиним джерелом влади в країні та першим указом призначив нового прем’єра – Е. Поля. У найближчі тижні таким же чином оберуть виборчу комісію, а вибори до парламенту будуть організовані до кінця цього року. Опозиція хоче усунути М. Мартеллі з посади, тому не йде з ним на компроміси, звинувачуючи  його в узурпації влади.

Уряд Аргентини заявив про неправомірність звинувачень на адресу президента країни К. Ф. де Кіршнер. Зокрема щодо перешкоджання правосуддю й змові з колишніми агентами спецслужб. Про ці звинувачення йшлося в оприлюднених документах прокурора А. Нісмана. Його смерть спричинила обурення в суспільстві: далеко не всі вірять у версію поліції про самогубство людини, яка готувала викривальну доповідь з приводу обставин теракту в єврейському культурному центрі в Буенос-Айресі 1994 року.

Серед основних міжнародних та національних подій, що змінили ситуацію в регіоні Європи, варто відзначити: 1) нову хвилю кризи політики мультикультуралізму, ідеї об’єднаної Європи та радикалізації політичних систем європейських держав (теракти проти Charlie Ebdo, рух Pegida, прихід до влади в Греції партії «СІРІЗА» А. Ципраса); 2) зростання песимізму щодо економіки Європи та зростання значення ЄЦБ; 3) окремі тренди політичних систем Італії, Угорщини, Хорватії, Іспанії, Косово,а також  відносин між Фінляндією та Естонією. 

Г. Гюітт зазначає, що 2015 рік засвідчить ще одну спробу Європи досягти стабільності й безпеки. Протягом двох останніх років європейські лідери й посадовці раз у раз проголошували кінець економічної кризи, проте в останні шість місяців песимістичні настрої повернулись. Тому всі погляди знову звернені на президента Європейського центрального банку М. Драгі.

Курс обміну євро з доларом зараз найнижчий за 4,5 роки (на цьому фоні Національний Банк Швейцарії відпустив франк від прив’язки до євро, спричинивши «валютне цунамі»), у єврозоні розпалалась дефляція. Позитивні економічні показники надійшли з Німеччини (+1,5% ВВП), до єврозони приєдналася Литва, а Болгарія розпочала переговори щодо вступу до неї.

Питання в тому, чи здатний ЄЦБ зарадити стагнації економіки давно обіцяними «агресивними» методами. Руки М. Драгі розв’язав Вищий суд ЄС, що виніс вердикт щодо програми викупу активів ЄЦБ 2012 р., а також постановив, що загалом вона не суперечить праву ЄС. Згодом ЄЦБ оголосив програму стимулювання економіки країн єврозони на суму до €1 трлн. Така стратегія призвела до позитивних наслідків у США, які здійснили величезну програму кількісного пом’якшення. Поруч з тим Р. Бутл з компанії Capital Economics зазначив: «Я не є великим прихильником кількісного пом’якшення – не думаю, що це вилікує європейську хворобу. Проблема в тому, що не залишилося жодних інших засобів».

Економічна, політична та культурна криза Європи стимулює до виникнення нових загрозливих тенденцій. Партії, спрямовані проти істеблішменту, у 2015 знову отримають шанс скористатися народним незадоволенням (це вже показали вибори в Греції, де до влади прийшла партія «СІРІЗА» А. Ципраса, а тому залишається очікувати результату іспанської ліворадикальної партії «Подемос», Партії незалежності Сполученого Королівства та французького Національного фронту на чолі з М. Ле Пен). Ці партії стають водорозділом з ключових європейських проблем (ідеї єдиної Європи, ідеї мультикультуралізму та демократії).

Жодна проблема так не відображає коливання європейських настроїв, як проблема міграції. У Європі набирає популярності рух «Пегіда», що в Дрездені зібрав 20 тис. людей, які  пройшли під транспарантом «Європейські патріоти проти ісламізації Заходу». Після Німеччини цей рух почав поширюватись на Норвегію та Данію. У багатьох європейських країнах це вагома політична проблема, що сприяє швидкому підйому «нетрадиційних» партій. Прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан взагалі заявив, що імміграцію до Європи слід припинити.

Жахливий теракт осередку мережі «Аль-Каїди» в столиці Франції проти сатиричного журналу Charlie Hebdo однозначно ще більше поглибить кризу ідеї мультикультуралізму Європи. У минулому сатиричний тижневик неодноразово викликав полеміку своєю контроверсійною подачею новин, а сама редакція зазнала нападу після публікації карикатур на мусульманських лідерів. Теракт став не тільки шоком для Європи й світу, але й спровокував дискусію, у якій свої діаметрально протилежні позиції висловили світові та європейські лідери (Б. Обама, А. Меркель, Р. Т. Ердоган, Папа Римський), а також мусульманський світ.

Криза ідеї єдиної Європи також має й політичні форми вираження. Якщо Д. Кемерон збереже свою посаду, очікується, що в другому півріччі почнеться перегляд ролі Британії в об’єднаній Європі – підготовка до референдуму 2017 р. про членство в ЄС. Р. Т. Ердоган заявив, що Туреччина втратила інтерес стати членом ЄС. Протягом місяця в європейських колах активно обговорювалася тема можливого виходу з ЄС Греції та офіційні позиції Німеччини з цього приводу (заяви А. Меркель та В. Шойбле). Ця ситуація ще більше загострилась з оголошенням результатів виборів у Греції. Лідер партії-переможця «СІРІЗА» та новий прем’єр А. Ципрас заявив про завершення політики економії та розрив відносин з «Трійкою» міжнародних кредиторів. Д. Маркус зазначає, що дивна коаліція викликає багато питань щодо зовнішньої політики Греції (очікується покращення відносин Греції з Росією).

Щодо новин у окремих державах Європи, то варто відзначити обрання в Хорватії першої жінки-президента К. Грабар-Кітарович, а президентом Італії – С. Маттарелли. Голова уряду Каталонії А. Мас оголосив про проведення дострокових парламентських виборів цього року. Також помітною подією стала дипломатична криза між Фінляндією та Естонією через заяви Фінляндії щодо «націоналістичної політики» Балтії та російської мови.

Серед основних міжнародних та національних подій, що змінили ситуацію в регіоні Центральної та Східної Азії, варто відзначити: 1) міжнародні візити світових лідерів («азійський тур» Папи Римського, візит Б. Обами до Індії); 2) посилення безпекових загроз у регіоні (ядерна програма та кібердіяльність КНДР, прийняття рекордного військового бюджету в Японії, а також бойові зіткнення у М’янмі); 3) економічна діяльність Китаю. 

Папа Римський Франциск завершив чи не найуспішніше для понтифіка Католицької церкви турне Азією. Десятки тисяч людей вишикувалися вздовж траси, якою Папа прямував до аеропорту. На богослужіння в столиці Філліпін Манілі зібралися безпрецедентні шість мільйонів людей. Раніше він відвідав Шрі-Ланку, де католицизм стає дедалі популярнішим.

Індрія та США узгодили умови для реалізації угоди про співпрацю в сфері мирного атома. Про це в ході переговорів у Делі домовилися президент Б. Обама та прем’єр-міністр Н. Моді. Б. Обама перший з президентів США, який вдруге відвідує Індію, перебуваючи на цій посаді. Під час його візиту, який цього разу приурочений до річниці індійської Конституції, обговорювались питання співпраці в галузі оборони, довкілля й економіки. Кількість візитів Б. Обами до країн Азії очевидно підтверджує «азійський поворот» у зовнішній політиці США.

Міністерство оборони Південної Кореї припускає, що КНДР прогресує в створенні ядерної зброї. У документі говориться, що, судячи з випробувань ракет дальньої дії, КНДР, ймовірно, має достатні можливості для того, щоб загрожувати території США.

Сполучені Штати запровадили додаткові економічні санкції проти Північної Кореї. Таке рішення ухвалене через агресивну політику Пхеньяна, але і через хакерську атаку на американську кінокомпанію Sony Pictures (відповідальність за яку США покладає на КНДР).

Уряд Японії виділив рекордні 42 млрд. доларів на військові витрати. Такі розміри військових асигнувань очевидно є новим рішенням у рамках політики мілітаризації Японії.

Темпи зростання китайської економіки найповільніші за майже 25 років. Згідно з оприлюдненими даними торік, економіка Китаю виросла лише на 7,4%, тоді як 2013 року цей показник становив 7,7%. Причинами такого сповільнення є низька ціна нафти, а також зниження рівня інвестицій на ринку нерухомості. Поруч з тим ці показнки свідчать, що в Китаї триває структурна трансформація економіки на внутрішній попит.

Також стало відомо, що Китай з’єднає Пекін з Москвою високошвидкісною залізницею вартістю 1,5 трильйона юанів (242 млрд. доларів). Новини про будівництво залізниці з’являються на тлі охолодження відносин між США, Європою та Росією у зв’язку з конфліктом в Україні й спроб економіки РФ оговтатися від падіння цін на нафту.

Серед основних міжнародних та національних подій, що змінили ситуацію в регіоні Африки варто відзначити: 1) терористичну діяльність «Боко Харам»; 2) політичні трансформації в Гамбії, Замбії;3) початок головування Зімбабве в Африканському Союзі.

Нігерійське радикальне угруповання «Боко Харам» влаштувало різанину в м. Баґа. Ісламісти напали на населений пункт, подолавши спротив місцевої військової бази. 10 тисяч нігерійців з Баґи та навколишніх територій втекли до сусіднього Чаду, причому багато з них потонули, намагаючись перепливти однойменне озеро. Згодом терористи штурмували мільйонне місто Майдугурі. «Боко Харам» (у перекладі «західна освіта – гріх») – радикальна ісламістська організація, метою якої є запровадження законів шаріату на всій території Нігерії, боротьба із загальною освітою для жінок і цілковите викорінення західного способу життя. У травні Рада Безпеки ООН поширила на «Боко харам» міжнародні санкції, прийняті проти Аль-Каїди, а ЄС і США згодом визнали цю організацію терористичною.

Президент Ґамбії Я. Джамме після повернення до столиці (м. Банжул) звинуватив опонентів його режиму в здійсненні нападу. У Банжулі було посилено заходи безпеки, десятки осіб було заарештовано, яких підозрюють у причетності до спроби державного перевороту. Президент звинувачував у посібництві перевороту США.

Президент Зімбабве Р. Мугабе очолив Африканський союз. Його часто звинувачують у порушенні прав людини, корупції, чорному расизмі, політиці забороненого в’їзду до ЄС та США. Головування Р. Мугабе може ускладнити стосунки Африканського союзу із Заходом.

Серед основних міжнародних та національних подій, що змінили ситуацію у регіоні Близького Сходу, варто відзначити ускладнення військово-політичної ситуації (триваючі збройні протистояння в Сирії та Ємені, наступ ІДІЛ в Іраку, протести в Бахрейні та Єгипті, загострення ізраїльсько-палетинського протистояння та прийняття до розгляду справи в  Міжнародному кримінальному суді, збройні інциденти між Ізраєлем та Ліваном, Сирією, триваючий внутрішньополітичний хаос у Лівії, теракт у Туреччині, неуспішні переговори щодо ядерної програми Ірану, смерть короля Саудівської Аравії та обрання президента в Тунісі).   

Лідер Палестини М. Аббас підписав близько 20 міжнародних документів, що передбачають інтеграцію автономії до міжнародних систем. Найголовніший з них – Римський статут, ратифікація якого передбачає приєднання країни до Міжнародного кримільнального суду. Ця інстанція, що базується в Гаазі, розглядає міжнародні злочини, зокрема агресію та геноцид. М. Аббас підписав Римський статут після того, як резолюція щодо припинення ізраїльської окупації палестинських територій не знайшла підтримки в Раді Безпеки ООН.

Ізраїльський прем‘єр Б. Нетаньяху заявив, що палестинське керівництво співпрацює з терористами, і закликав Міжнародний кримінальний суд у Гаазі відкинути клопотання палестинської адміністрації про вступ до тієї організації. Контрпродуктивною вважають заявку Палестини й у США, заявляючи, що вона може коштувати автономії 400 млн. доларів американської допомоги. Зі своєї сторони Ізраїль відтерміновує щомісячне перерахування коштів на фінансування Палестинської автономії. Це рішення є відповіддю на намір Палестини добитись визнання в міжнародних організаціях.

Згодом стало відомо, що Міжнародний кримінальний суд розпочав попереднє вивчення ситуації щодо можливих військових злочинів в ізраїльсько-палестинському конфлікті.

Крім того, важливими подіями, пов’язаними з Ізраєлем, стали: а) політична конфронтація між Ізраєлем та Туреччиною через присутність Б. Нетаньяху на Марші миру в Парижі; б) атака ізраїльськими гелікоптерами «Хезболли» на території Сирії; в) стрілянина на лівано-ізраїльському кордоні, внаслідок якої загинув миротворець ООН.

Понад 76 тис. людей загинули протягом року у війні в Сирії – найбільше за час конфлікту. Ще один фронт проти військ Б. Ассада відкрили сирійські курди. У Москві ж відбулись у цілому безрезультатні переговори між владою й опозицією Сирії. Поруч з тим у Сирії почалася ліквідація об’єктів з виробництва хімічної зброї.

В Іраку минулий рік став найкривавішим – кількість смертей перевищила 15 тисяч. 2014 рік був одним з найважчих через бойовиків терористичного угрупування «ІДІЛ». Цього місяця бойовики продовжували захоплення заручників та перейшли в наступ у районі м. Кіркік. Важливим для виходу Іраку з ізоляції є відкриття посольства Саудівської Аравії в Іраку.

Ситуація в Ємені відзначилась протистоянням між армією та шиїтським угрупованням «Ансар-Аллах». Президент Ємену А. Р. М. Хаді оголосив про створення спільної з повстанцями-шиїтами комісії, яка мала розробити план мирного врегулювання конфлікту. Згодом бійці-хоусити з шиїтського угруповання обстріляли будинок президента Ємену в столиці країни Сані та взяли під контроль будівлю спецслужб. Командувач президентської гвардії назвав це державним переворотом. Після цього президент залишив столицю та виїхав до Адена. Лідер повстанців  А. а.-М. аль-Хусі вимагав від уряду поправок до нової конституції. Згодом, повстанці, що сповідують шиїтське відгалуження ісламу, погодилися на пропонований сунітами проект конституції, за яким вони матимуть більше повноважень.

Ситуація в Бахрейні характеризувалась масовими акціями протесту прихильників лідера шиїтської опозиційної партії «Аль-Віфак». А. Салмана утримують під вартою й обвинувачують у «підбурюванні до насильницької зміни режиму».

Нова хвиля масових протестів прихильників вже правозахисника Н. Раджаба переросли в  сутички з поліцією. Відомого активіста засудили до 6 місяців ув’язнення за образливі висловлювання в мережі Twitter на адресу служб безпеки, які він назвав «ідеологічним інкубатором радикального ісламу й тероризму».

Касаційний суд Єгипту скасував вирок у справі про розкрадання держкоштів екс-президентом Х. Мубараком і двома його синами. Невдовзі відбудеться новий судовий процес, однак його дату ще не визначили. Принаймні 17 людей загинули в Єгипті у день 4-ї річниці революції проти режиму Х. Мубарака. Найбільше людей, у тому числі й двоє поліцейських, загинули в столиці під час сутичок демонстрантів із силовиками. Десятки людей отримали поранення. Демонстранти та правозахисники звинувачують чинного президента А.-Ф. ас-Сісі у встановленні ще більш авторитарного режиму, ніж за часів Х. Мубарака.

Держава в Лівії продовжує втрачати контроль і своє значення. Ісламісти відкрито кидають виклик обраному уряду. Радикальні угруповання користаються слабкістю лівійської держави, яка більше не здатна реалізовувати свої класичні функції. Обраний і міжнародно визнаний уряд втік від ісламістських угруповань далеко на схід країни в м. Тобрук і намагається здійснювати управлінські функції звідти. Водночас у столиці Тріполі сформувався уряд ісламістів, який намагається улаштувати країну у відповідності до власних уявлень.

Нафтове ембарго є однією з тактик, яку ЄС міг би використовувати в якості тиску для розв’язання кризи в Лівії. Ще одним «крайнім заходом» на випадок повномасштабної громадянської війни може бути заморожування активів лівійського центрального банку.

Після смерті короля Саудівської Аравії Абдалли його наступником став С. б. А. ас-Сауд. Протягом останніх років він фактично керував країною через важку хворобу короля, а тому на суттєві зміни структури влади чи зовнішньої політики очікувати не варто.

Поруч з тим новий король здійснив значні перестановки в керівництві країни. Королівським декретом з посади звільнений керівник саудівської розвідслужби, Генеральний секретар Ради національної безпеки Саудівської Аравії, губернатор провінції Мекки, градоначальник столиці країни Ер-Ріяда та міністр національної гвардії.

На виборах президента Тунісу з 55% голосів переміг ветеран туніської політики Б. К. Ес-Себсі (голова парламенту за Б. Алі). Це були перші демократичні вибори очільника країни.

Після революційних подій 2011 р. Б. К. Ес-Себсі призначили тимчасовим прем’єр-міністром. Він провів перші демократичні вибори до Національної асамблеї, на яких перемогла поміркована ісламістська партія «Еннахда». Незважаючи на авторитаризм Ес-Себсі, його вважають засновником сучасної туніської політики. У 2012 році він започаткував світську партію «Ніда Тунес». Вона перемогла на парламентських виборах минулого жовтня. Утім для формування коаліції їй знадобилася допомога «Еннахди», що не змогла втримати владу.

Триває обговорення шляхів прискорення міжнародних переговорів щодо іранської ядерної програми. Кінцевим терміном для підписання угоди між Іраном та групою «5+1» сторони обрали 1 липня. Б. Обама заявив, що не буде підтримувати посилення санкцій проти Ірану. Чергова  зустріч групи «5+1»  Женеві з представниками Ірану щодо його ядерної програми не завершилась відчутним прогресом. Проте Росія та Ісламська Республіка Іран уклали угоду про військову співпрацю.

Універсальною для всіх регіонів світу стала тема зниження світових цін на нафту, що оновила п’ятирічні мінімуми. На думку експертів Світового Банку, падіння цін на нафту може позитивно відбитися на економіках більшості країн, що розвиваються (Бразилію, Індію, Індонезію, ПАР, Туреччину). Разом з тим дешева нафта загрожує серйозними проблемами країнам-експортерам, які можуть стикнутися з суттєвим уповільненням економічного зростання та погіршенням державних фінансів. Серед таких країн варто відзначити Росію, а також Нігерію та Венесуелу. Незважаючи на це, ОПЕК дотримується свого попереднього рішення зберегти видобуток нафти. Організація більше не буде захищати ціни на нафту.

Вільне падіння нафтових цін ледь залишає фахівцям час розрахувати всі можливі наслідки таких катаклізмів. У Венесуелі активізувалася опозиція, яка закликає до демонстрацій через економічні та продовольчі проблеми. У цей час президент країни подався до інших країн задля пошуків допомоги у фінансових негараздах, які спіткали країну. На думку деяких фахівців, Венесуела таким чином може зменшити традиційну допомогу Кубі. А це відповідно  може підштовхнути останню ближче до Сполучених Штатів. У такий же спосіб падіння цін на нафту може послабити Іран, який є ключовим гравцем у своєму регіоні.

Міжнародна конкуренція між регіональними та глобальними гравцями за сфери впливу поглиблюється триваючою дестабілізацією національних політичних систем держав світу. Поруч з економічною, політичною та безпековою конкуренцією події у різних регіонах демонструють загострення терористичних загроз та «цивілізаційного розколу» між націями.

При підготовці «Підсумків місяця» використовувались матеріали з сайтів: