Автор – Мерш М. / переклав з арабської – Куса І., аналітик ІАС.

Джерело: Sada. Посилання на оригінал публікації.

http://carnegieendowment.org/

http://carnegieendowment.org/

Після майже дворічних дебатів 24 липня парламент Тунісу нарешті ухвалив новий антитерористичний закон. “За” проголосували 174 з 217 депутатів, 10 утрималися. Новий закон замінив собою старе антитерористичне законодавство 2003 року, яке протягом десятиліть було основою боротьби країни з тероризмом. Однак новий закон, що був поспіхом прийнятий парламентом після терактів у містах Сус та Бардо, навряд чи підвищить ефективність боротьби з терористами. Деякі його аспекти вже були гостро розкритиковані як недалекоглядні та реакційні.  У той же час у країні й досі відсутня повноцінна довготермінова стратегія по боротьбі з тероризмом та по реагуванню на різного виду загрози.

Після терактів держава розкололася на тих, хто вимагав посилення антитерористичного законодавства, і тих, хто побоювався різкого урізання прав людей у зв’язку з цим. Під час голосування всі були напружені. Навіть ті, хто висловлював серйозне занепокоєння законопроектом, все-таки вирішували утримуватися від голосування, а не йти проти цієї ініціативи. Після цього деякі туніські медіа, особливо державна газета «La Presse», розпочали кампанію із цькування тих десятьох депутатів, які утрималися від голосування. Відчули на собі й правозахисні організації, яких звинуватили в підтримці тероризму через їх занепокоєність цим законом.

За новим законодавством, заходи з боротьби з тероризмом та відмиванням коштів мають стати більш дієвими. Туніський уряд висловив сподівання, що Національна комісія по боротьбі з тероризмом, створення якої передбачається законом і в яку мають входити представники різних гілок влади та громадські активісти, суттєво посилить координацію між усіма цими інститутами. Повноваження комісії згідно з документом полягають у наданні пропозицій і рекомендацій щодо антитерористичного законодавства та по окремих заходах боротьби з тероризмом. Більше того, за статтею 38 мають бути створені спеціальні суди для терористів, а всі справи, пов’язані з тероризмом, розглядатимуться не на місцевому рівні, а в Туніському департаменті кримінальних розслідувань (стаття 36). Ці пункти спрямовані на спрощення всіх процедур та запобігання втраті інформації у ході комунікації між різними поліцейськими інституціями. Разом з тим, незрозумілим лишається питання, чи стане від цього швидшим сам процес розслідування.

Однак правозахисники та громадські активісти розкритикували новий закон, заявивши, що він не відповідає міжнародним стандартам та може стати загрозою для громадянських свобод. Хоча уряд і заявляє про те, що закон не нанесе шкоди здобуткам Тунісу в царині демократії та прав людини, деякі експерти стверджують, що нове законодавство може відкрити шлях до авторитаризму під прикриттям боротьби з тероризмом. Національні та міжнародні правозахисні організації невдоволені занадто широким визначенням тероризму та терористичних актів, прописаних у законі. Останній визначає терористичну організацію як «об’єднання трьох та більше людей, яке існувало протягом тривалого часу та діє у згоді з метою здійснення одного з терористичних актів, визначених цим законом». Зокрема, серед терористичних актів визнається також нанесення шкоди державній або приватній власності та інфраструктурі, наприклад,  телекомунікаційній чи транспортній, що карається позбавленням волі до 20 років і  штрафом у розмірі 51 тисячі доларів (стаття 13). Критики закону зазначають, що цей пункт дозволить владі вважати демонстрантів та учасників акцій протесту терористами, якщо активісти в ході демонстрації, до прикладу, заблокують транспортні шляхи або пошкодять будівлю поліцейського відділку. Таким чином, цей закон може криміналізувати мирні соціальні протести.

Більше того, підозрювані у зв’язках з терористами можуть утримуватися в слідчому ізоляторі протягом двох тижнів без права на юридичну допомогу, на відміну від встановлених старим законом шести днів. Тортури, які “процвітали” в поліцейських відділках під час старого режиму, й досі присутні, навіть після революції 2011 року. А відтак, правозахисники переконані, що через таку норму закону масові порушення прав затриманих знову стануть регулярною практикою поліції. Надання виключних прав для спостереження за людьми, також встановлене цим законом (стаття 52), знову ж таки багатьом нагадує старий час, коли режим прослуховував пошту, телефони та засоби цифрової комунікації своїх політичних опонентів.

Та найбільше питань виникає до норми закону, яка надає право застосовувати смертну кару в справах, пов’язаних з тероризмом. Навіть ті парламентарі, які проголосували за законопроект, виражають сумніви щодо цього пункту. Попри те, що смертна кара в Тунісі так і не була скасована, на неї ще з 1991 року діє мораторій. Відтоді як він був встановлений, будь-яка смертна кара автоматично змінювалася на довічне ув’язнення. Прихильники відновлення дії смертної кари вказують на здатність цієї норми зменшити кількість терористичних актів, однак їх опоненти стурбовані, що в сучасних політичних умовах влада просто відновить смертну кару та знову почне страчувати ув’язнених.

Не зважаючи на те, що законодавство надало владі нові юридичні рамки для боротьби з тероризмом, закон аж ніяк не вирішує проблему безпеки Тунісу. Новий законопроект криміналізує будь-які терористичні діяння, однак не здатний запобігти радикалізації туніської молоді, представники якої не лише скоюють теракти на території країни, а й є одними з основних джерел людських ресурсів для терористів у Сирії та Іраку. Минулого місяця Туніс заборонив громадянам до 35 років подорожувати до Туреччини, Марокко, Алжиру та Лівії. З початку року, за даними Міністерства внутрішніх справ країни, в Тунісі було заарештовано близько 100 тисяч людей за підозрою в тероризмі (це майже 1% населення), але досі невідомі ні місцезнаходження більшості з них, ні звинувачення, висунуті проти них. Такі дії багатьма сприймаються як деспотичні, а разом з погіршенням економічної ситуації в регіонах і зростанням кількості радикальних релігійних мереж створюють сприятливий клімат для поширення екстремізму. Жорсткий закон без довготермінової стратегії по вирішенню соціальних та економічних проблем не здатний ефективно боротися з тероризмом.

Прем’єр-міністр Тунісу Х. Ессід оголосив про скликання у вересні Національного конгресу, на якому представники влади та суспільства разом мають ухвалити глобальну стратегію по боротьбі з тероризмом, враховуючи соціальний, економічний та освітній контекст. Саме після цього настане черга для Національної комісії довести, що вона дійсно буде ефективною, і для уряду – показати, що він може це забезпечити. А поки негативні риси закону видаються реальнішими за позитивні.