Автор – Роговик О., координатор Free Voice IAC

Джерело: site.ua

antikor.com.ua

antikor.com.ua

За останні два дні було настільки багато важливих заяв щодо ситуації на Донбасі, що це ще потребуватиме подальшого осмислення. Але все ж виділимо декілька ключових моментів:

По-перше, міжнародна підтримка в контексті санкцій. На підтримку антиросійських санкцій виступили генсек НАТО Є. Столтенбенг, зовнішньополітичний представник ЄС Ф. Могеріні, віце-президент США М. Пенс та держсекретар США Р. Тіллерсон, канцлер ФРН А. Меркель, голова уряду Британії Т. Мей, президент Польщі А. Дуда та голова уряду Канади Ж. Трюдо. Міністр закордонних справ Італії А. Альфано заявив, що питання повернення до G8 Росії потрібно порушувати після зняття антиросійських санкцій. Крім того, Порошенко заявив, що отримав від віце-президента США Майкла Пенса “потужний сигнал”, що повернення Криму – серед пріоритетів США.

По-друге, небезпечна мантра Мінська-2. Майже усі перелічені у першому пункті світові лідери вказали, що застосування санкцій проти Росії має зберігатись до повного виконання нею Мінських домовленостей. Це означає що, на жаль, напрацювання альтернативного формату (Будапешт+) не є мейнстрімом і що, щвидще за все, це питання не піднімає сама Україна. Після приходу до влади Трампа в України є унікальний шанс нарешті почати працювати з «Будапештськими форматами» і ми мусимо констатувати що разом з українською владою мантру про безальтернативність вперто відстоює Європа разом з РФ. Саме цим і можна пояснити заяву Тіллерсона, що переговори в “Нормандському форматі” не будуть розширені за рахунок США. Це очевидна бомба сповільненої дії під майбутнє української державності та суверенітету.

Другу бомбу мала ліквідувати у цьому сенсі блокада торгівлі з Донбасом, бо головним результатом блокади мало стати прийняття закону про визнання Донбасу окупованою територією і запровадження повної державної блокади Донбасу з метою переходу не на умовну реінтеграцію, а безумовну деокупацію Донбасу.

По-третє, базовий сценарій. Мусимо констатувати, що заяви світових лідерів та української влади свідчать що нас кулуарно наближають до реалізації «російського сценарію» втілення Мінська-2 на практиці. Меркель у своїх заявах вказала не тільки те, що Мінськ-2 є «базою для співпраці», але й те, що українська сторона (читати як «президент») пообіцяла і взяла на себе зобов’язання почати виконання політичної частини Мінських угод ще до того, як настануть безпекові умови для їх виконання (читати як «впровадження особливого статусу та проведення виборів на Донбасі без припинення вогню,без виведення російських військ і без відновлення контролю над кордоном). Після зустрічі на полях Мюнхенської конференції МЗС Німеччини, Франції заявили про домовленість щодо припинення вогню та розведення озброєння, наголосивши, що її виконання буде передумовою початку політичного процесу. Разом з домовленістю щодо контролю ОБСЄ – це є безпекові п. 1-3 Мінська-2. Росія може вдатись до тимчасової імітації виконання безпекових пунктів, щоб підштовхнути виконання політичних.

Активну ж підготовку до проштовхування такого плану можна було отримати як в контексті істеричних реакцій влади на блокаду торгівлі з терористами та схеми Ахметова, так і в прийнятті в урядових колах низки небезпечних документів щодо Донбасу (мова про відповідну постанову уряду щодо економічно-соціальної підтримки Донбасу та позицію міністерства окупованих територій щодо наявності ефективного контролю і не окупації, а тимчасової не підконтрольності Донбасу).

Те що йде підготовка до реалізації «російського сценарію» підтверджує і сама Росія. Глава МЗС РФ С. Лавров заявив, що прогрес у ситуації з безпекою на Донбасі не має бути самоціллю, а “прямий діалог Києва з Донецьком і Луганськом” не має альтернативи для врегулювання конфлікту, «щоб закон про особливий статус став частиною Конституції», «проведення амністії для всіх учасників бойових дій на Донбасі, так само, як всіх без винятку учасників подій на Майдані». Під час зустрічі в “нормандському форматі” Лавров намагався надати новий статус бойовикам, що називають себе керівниками “ДНР” та “ЛНР” і назвав їх «повноважними представниками».

Завершальну крапку в підготовці зазначених ініціатив підтвердив указ Путіна про визнання на території Російської Федерації документів, які видані громадянам України та особам без громадянства, які постійно проживають на територіях Луганської та Донецької областей. Згідно з указом, громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають на територіях ОРДЛО, зможуть в’їжджати до Росії без оформлення віз на підставі документів, що засвідчують особу, виданих “владою”, яка діє на цих територіях. Голова «ЛНР» Плотницький назвав цей указ Путіна офіційним визнанням їх державності та суверенітету. І враховуючи що це рішення в значній мірі є інформаційно-політичним, то не можна відкидати що воно є засобом тиску на Україну на основі того аргументу, що «раз Ви не можете гарантувати права людини, то це робимо ми»).

І хоча варто погодитись з заявами офіційних осіб України, а саме П. Порошенка (про черговий цинічний доказ російської окупації), П. Клімкіна (про логіку свідомої ескалації конфлікту), МЗС (про порушення державного суверенітету і територіальну цілісність України) та О. Турчинова (про юридичне визнання квазідержавних терористичних угруповань) можна з впевненістю сказати, що «паспортний указ Путіна» є не виходом РФ з «Мінського процесу» (як заявив Турчинов), а комплексним примусом України до виконання політичної частини Мінська.

Суть такого «базового сценарію» може бути набагато ширшою, ніж видається, адже реалізація «російського сценарію» втілення Мінська-2 означає не тільки ґвалтування Конституції України та нашого суверенітету на догоду державі-агресору, але й означає що до складу України буде реінтегрований Донбас з російськими військами, терористами і їх зброєю. Така реінтеграція означає, що ми також отримуємо і 3-4 мільйони антиукраїнськи налаштованого електорально населення (яке буде під абсолютним тиском російських військових елементів), яке на позачергових парламентських виборах (які точно будуть оголошені у випадку реінтеграції Донбасу за «російським сценарієм») допоможе обрати в керівництво українського уряду проросійські сили. Штучний шок і дезорієнтація, що викликані такою багатоходовою комбінацією, створить штучні умови для перемоги на президентських виборах П. Порошенко. Таким чином, за допомогою Мінська-2 буде може бути реалізований план з перерозподілу України між командою чинного президента України та проросійськими політичними партіями.