Aвтор – Демішева М., аналітик ІАС

http://rudaw.net

http://rudaw.net

Після масштабного теракту в місті Суруч на південному сході Туреччини 20 липня, в результаті якого загинуло 32 людини, переважно курдів, уряд Туреччини прийняв рішення розпочати авіаудари по позиціях «терористів», до яких Анкара зачислила не тільки «Ісламську Державу», що безпосередньо взяла на себе відповідальність за атаку, а й ще Робочу партію Курдистану (РПК), прихильники якої борються з ІД на півночі Іраку.  Крім того, поліція Стамбула влаштувала антитерористичний рейд у 26 районах міста, що продовжується і дотепер. Затримують тих, хто підозрюється у зв’язках з «Ісламською Державою», а також активісти курдських і лівих рухів. Детально пріоритети турецької влади по затриманню осіб можна проілюструвати в цифрах. За період з 21 по 28 липня всього було заарештовано 1 034 людей (36 з них неповнолітні): 140 членів ІД, 22 члени руху Хізмет (рух Фетхуллахі Гюлена), 872 члени прокурдських лівих груп. Іншими словами, статистика показує, що на 1 арешт членів ІД припадає 6 арештів прокурдських активістів.

Щоправда бомбардування та арешти з турецького боку не лишилися без відповіді РПК. Та в свою чергу вчинила  терористичний акт на солдатів турецької армії в провінції Діярбакир. У ніч проти неділі невідомі підпалили на одному з перехресть автомобіль. Коли силовики під’їжджали до місця події на броньовику, нападники висадили в повітря заміноване авто.

Цей інцидент остаточно дав можливість Туреччині позиціонувати себе як жертву і діяти так, як вважає за потрібне, виправдовуючи це «необхідністю посилення безпеки в країні». Та попри все це, такі дії турецького уряду є контроверсійними, вони викликали неоднозначну оцінку міжнародної спільноти, особливо турецьких громадян, для яких подібні дії уряду можуть означати поновлення етнічних протиріч всередині країни.

Що ж до міжнародної спільноти, то, з одного боку, допомоги Туреччини в бомбардуванні позицій ІД коаліція чекала вже дуже довго. Країни-члени антитерористичної коаліції привітали рішення Анкари надати свої бази задля здійснення авіаударів по позиціях терористів (Туреччина надала «Інджірлік», що на півдні країни). До останнього тижня країна утримувалася від відкритого втручання у конфлікт і навіть ставала за це об’єктом критики. Однак, згаданий уже теракт у м. Суруч став приводом для осудження турками своєї влади, яка не прикладає, на їх думку, достатньо зусиль для боротьби з «Ісламською Державою». Так, Анкара заявила, що починає активізувати свої зусилля в протидії «тероризму». Та який тероризм вона мала на увазі, залишається загадкою.

РПК у Туреччині, як і в багатьох західних країнах (США, ЄС), вважається терористичною організацією, проте рішення Ердогана бомбардувати її позиції здивувало особливо тому, що Анкара вже протягом 2 років веде мирні переговори з членами цього руху. Як відомо, Робоча партія Курдистану з 1978 року бореться за права курдів, у тому числі в Туреччині, її метою є створення курдської автономії всередині країни та заснування єдиного Курдистану в подальшому. Але про згаданий мирний процес уже сміливо можна говорити в минулому часі. У РПК майже відразу після початку бомбардування заявили, що «умови для дотримання перемир’я були порушені» і що курди «мають право захищатись». Саме тому вищезгаданий теракт РПК багато хто вважає проявом «самозахисту», однак так чи інакше такі дії остаточно перекреслюють будь-які надії на мирне врегулювання курдської проблеми.

Крім цього, загальновідомо, що весь цей час боротьби з ІД на Близькому Сході антитерористична коаліція неодноразово заявляла про підтримку курдів в Іраку та Сирії зброєю та різноманітною технікою, оскільки курди вважаються однією з провідних сил у боротьбі проти ісламістів в Іраку та Сирії.

Сама Туреччина з цього приводу висловлюється явно неоднозначно, створюється враження, що уряд заплутався у своїх позиціях і пріоритетах. Країна заявляє, що в будь-якому разі прагне повалення режиму Б. Асада в Сирії, поряд з тим, підтримує операцію проти ісламістів, які проти цього режиму воюють. Так само заявляючи, що прагне звільнити ці території від ісламістів, вона бомбардує позиції курдських військ, мета яких на території Іраку та Сирії цілком співпадає з метою турків. До того ж, заявляючи, що Туреччина виступає тільки проти Робітничої партії Курдистану, тобто про те, що турецька авіація не збирається бомбардувати позиції курдів у Сирії, правозахисні організації повідомляють, що мішенню обстрілів стають сирійські курди із «Загонів народної самооборони» (YPG), з партії  «Демократичний союз» (PYD), що офіційно зараз отримують повітряну допомогу від США. Бажання боротися з ворогами свого ворога вже точно заперечує логіці, а втім, чи дійсно зрозуміти тактику Ердогана так складно?

Як повідомляє британська Independent: «У перші два дні турецької кампанії було надіслано тільки кілька літаків для бомбардування позицій ІД у Сирії та 185 повітряних місій задля ураження бійців Робочої партії Курдистану». Навіть Reuters прокоментував: «Бомбардування Туреччини позицій РПК зараз набагато сильніші, ніж ударів по «Ісламській Державі», тож виникають підозри про реальну мету Туреччини…» Натомість США, які весь цей час підтримували курдів в Іраку та Сирії, вважаючи їх своїми союзниками, тільки пожали плечима. Після заяви Прем’єр-міністра Туреччини А. Довутоглу про наміри країни Б. Родс, заступник радника Президента США з національної безпеки, заявив: «Ми вітаємо те, що Туреччина прикладає всі зусилля в боротьбі з «Ісламською Державою», і, звичайно, ми враховуємо, що в нас є різні партнери в цій боротьбі. У нас хороші робочі відносини з курдським урядом у Північному Іраку та канали зв’язку з ним відкриті. У той же час США, звичайно, визнають РПК терористичною організацією, тому в Туреччині є право діяти проти терористів».

Щоб упевнитися, що дії Туреччини мають підтримку на Заході, Ердоган, користуючись 4 статтею уставу НАТО, 28 липня скликає позачергове засідання країн-членів союзу. Зустріч пройшла швидко, у Брюсселі Туреччині фактично надали «зелене світло» на продовження своїх дій. Представники держав-членів союзу одностайно підтримали Ердогана, наголосивши, що кожна держава має право захищати себе від «терористичної загрози».

Не забув Президент і про консультацію з російським колегою. За ініціативи турецької сторони відбулася телефонна розмова між Ердоганом та Путіним 26 липня. І попри те, що Росія завжди підтримувала Б. Асада в Сирії не тільки словом, а й зброєю та снайперами, а Туреччина відкрито заявляє, що «майбутнє Сирії бачить без партії Баас», два лідери, як повідомляють, були досить привітні одне з одним, можна вважати, що й тут Ердогану висловили підтримку.

Берлін, як і Вашингтон, уже довгий час закликав Анкару взяти участь у бомбардуванні позицій джихадистів і привітав рішення Туреччини дозволити нарешті американським ВПС користуватися авіабазами на її території. А. Меркель висловила «солідарність і підтримку» в міжнародній боротьбі з тероризмом. Поряд з тим, вона закликала А. Давутоглу «не відмовлятися від процесу примирення з курдами, а продовжувати його, незважаючи на всі труднощі».  Набагато різкіше з цього приводу висловився співголова партії «Союз 90/Зелені» Д. Оздемір, який відкрито сказав, що вважає безглуздим атакувати «Ісламську Державу» та одночасно послаблювати позиції курдів. Підтримав такі настрої і зовнішньополітичний експерт фракції Соціал-демократичної партії Німеччини в Бундестазі Н. Аннен, що в свою чергу сказав: «Одночасний обстріл позицій РПК показує, що боротьба з ІД, судячи з усього, й надалі не становить для Ердогана пріоритету». Курдська сила є однією з провідних у боротьбі з ІД.

Громадяни Німеччини, не забуваючи, що їх країна надає зброю іракським курдам, висловили занепокоєння, що незабаром «одні німецькі танки будуть бомбардувати  інші». Берлін надає підтримку курдським бійцям на півночі Іраку, які відбивають атаки «Ісламської Держави», постачають їм озброєння, у тому числі протитанкові пускові установки Milan та важкі ручні гранатомети. 9 липня, повідомляє Міністерство оборони ФРН, на півночі Іраку повітрям була відправлена остання з обіцяних курдам партія зброї. Крім того, на півночі Іраку військовослужбовці Бундесвера навчають курдських бійців користуватися німецькою зброєю. З огляду на все це виникає питання, чи не веде не тільки Туреччина, а й уся міжнародна спільнота подвійної гри в такому делікатному питанні, як боротьба з тероризмом?

Що ж стосується самих курдів, то треба розуміти, що не всі підтримують дії РПК, яка дійсно, в багатьох випадках, у ході політичної боротьби користується терористичними методами. У Туреччині лідер курдської партії Демирташ розкритикував напад на поліцейських з її боку, за що був осуджений самою Робітничою партією. Разом з тим, курди справедливо заявляють, що їх продав Захід Туреччині. «Америка купила турецьку допомогу у війні проти ІД, зрадивши курдів», – заявляють вони. Звичайно ж, немає підстав не підтримувати дії Анкари проти ІД, вбивство 32 громадян Туреччини в результаті терористичної атаки в м. Суруч є достатнім приводом задля використання військової сили проти тих, хто цю атаку влаштував. Проте Туреччина діє зовсім не проти терористів, а проти жертв цієї атаки, а це означає, що вона сама стає на сторону агресора. Після терористичного акту уряд Партії справедливості та розвитку навіть не оголосив трауру за загиблими. На початку цього року траур в Туреччині був оголошений за саудівським  королем, проте, вірогідно, курди, що проживають у країні, «такої честі» не заслужили.

Немає сумніву, що частина провини лежить і на самій РПК. Після атаки в м. Суруч було вбито двох поліцейський, багато курдів у Сирії та Туреччині заявляють, що це одночасно і зрадницький, і нерозумний акт, який здатен знищити той авторитет, який за весь цей час був здобутий у боях проти ІД. Як би там не було, проте всі ці дії треба читати в контексті ситуації, яка відбувається зараз у самій Туреччині. В Анкарі вкрай стурбовані результатами нещодавніх виборів, на яких прокурдська Народно-демократична партія (HDP) здобула 82 місця в парламенті, отримавши прямий владний мандат від народу. Влада зараз схвильована зростанням підтримки курдів турецьким населенням, що може призвести в найближчому майбутньому до створення курдської автономії всередині країни. До того ж, останнім часом РПК  посилила свої позиції на міжнародній арені завдяки успішній боротьбі курдів проти ІД. Їм вдалося наростити військову могутність, збільшити авторитет. Не варто також забувати, що багато добровольців з країн Заходу, особливо зі США, воюють зараз на їх стороні на Півночі Іраку, сирійському кантоні Джазіра та в інших місцях.

Відтак, цілі Ердогана стають зрозумілі, коли подивитися на них з точки зору політичної боротьби в самій Туреччині. Партію справедливості та розвитку лякає не ІД, її лякає втрата своїх позицій у країні. Таким чином, антитерористична кампанія перетворилася в політичну боротьбу за владу саме в той час, коли «Ісламська Держава» нарощує свою могутність.