Автор –  Крючок Р., аналітик Free Voice IAC

gazeta.dp.ua

gazeta.dp.ua

 

6 червня 2017 року Верховна Рада України зареєструвала законопроекти, ініційовані Кабінетом Міністрів, що дають новий  старт медичній реформі. 8 червня  парламент  підтримав у першому читанні один з двох  законопроектів (№6327), які запускають медичну реформу. Дана  реформа розрахована на три роки, та передбачає поступовий перехід від радянського способу надання медичних послуг до європейського. Головною новацією даного проекту є відмова від статті 49 Конституції України [1]. Медицина в Україні стає частково платною. Медичні послуги  розподіляються на три групи:

  • Червоний список – група послуг (естетична медицина, стоматологія і тд.) за яку громадянин сплачує лікарні  напряму.
  • Синій список – група послуг (діагностичні, стаціонарні та ліки) за яку громадянин сплачує частково напряму, частково через систему оподаткування. Тобто, в даній групі держава компенсує частину витрат громадянина.
  • Зелений список група послуг (невідкладна допомога, первинна допомога, паліативна допомога) за яку громадянин сплачує через систему оподаткування. Дана група послуг є безкоштовною для всіх громадян України.  

Ці три списки формуватимуть Державний Гарантований пакет медичних послуг, який щороку визначатиметься урядом (до 15 листопада). Перший та другий список може бути розширеним або звуженим. Зелений список може тільки розширюватися, його скорочення заборонено законом. Відповідно до даного проекту, всі громадяни, які сплачують податки автоматично отримують право на користування  «зеленим списком» медичних послуг.

Держава знімає з себе повноваження стосовно утримання системи лікарень, а платить за конкретні послуги надані громадянину. Запроваджується принцип «гроші ходять за пацієнтом», сенс якого полягає в тому, що кількість фінансів отриманих медичним закладом від держави напряму залежить від кількості звернень громадян та наданих їм послуг. Ця новація вносить елементи ринкових відносин в сферу охорони здоров’я та  відв’язує надання медичних послуг від прописки.  Тобто, держава оплачуватиме контракт з тим лікарем, якого обере пацієнт замість оплати мережі лікарів і зобов’язання пацієнта ходити до лікаря за географічним принципом.

Проект реформи також пропонує створити орган посередник – Національну агенцію медичного страхування. Який виконуватиме дві функції: розподіл  фінансову та функцію контролю медичної якості. Агенція укладатиме контракти з постачальниками медичної допомоги. Тобто громадянин обиратиме лікаря, укладатиме з ним договір, а агенція платитиме цьому лікарю за договір відповідно до тарифу. Нова організація буде лиш  оперувати коштами, які наявні в держбюджеті, збір коштів відбуватиметься через сплату податків.

Також реформа проводить структурні зміни (у два етапи) у самій системі охорони здоров’я. На першому етапі чітко окреслюються заклади первинної, вторинної, третинної  допомоги та діагностичні центри. Особлива роль в системі надається первинній допомозі, ціль якої є профілактика захворювань та виявлення їх на ранніх етапах. На даному рівні основне місце займає Сімейний лікар  –  лікар, який знає все про здоров’я всієї родини, який знайомий з її стилем життя. Цей лікар відповідає за процес та результат лікування пацієнта. Він краще оснащений і всебічно підготовлений, що дає йому можливість не тільки лікувати застуди і грип, але й виконувати базові функції певних вузьких спеціалістів: лора, офтальмолога, гінеколога та офтальмолога. Якщо ж сімейний лікар виявить ускладнення або при першому виявленні хвороби, він може спрямувати пацієнта до вузьких спеціалістів. Сімейний лікар виступатиме своєрідним гідом в медичній системі і слідкуватиме за лікуванням на вторинному рівні. На другому етапі передбачено створення госпітальних округів для надання медичної допомоги. Госпітальний округ складатиметься із закладів первинного рівня (центрів ПМСД із мережею амбулаторій) та закладів вторинного рівня. Госпітальні округи створюють на одну чи кілька адміністративно-територіальних одиниць регіону з чисельністю населення від 150 до 350 тис. осіб з урахуванням щільності розселення і статевовікової структури населення, стану транспортних комунікацій, їх географічного розташування, перспективи соціально-економічного розвитку, а також позицій територіальних громад.

Крім того зростає автономність лікарів та закладів охорони здоров’я в плані керівництва. Лікарні  самостійно  обирають свій якісний склад, будуть мати свій власний бюджет і витрачатимуть кошти так, як вважають за потрібне. Реальний обрахунок надання вартості тих чи інших послуг відбувається на місцях. Однак, в плані лікування хворого планується, що лікарі будуть дотримуватися протоколів лікування. Контроль за якістю здійснюватиме  національна агенція медичного страхування, яка є незалежним центральним органом виконавчої влади. На відміну від місцевої влади агенція не володіє фінансами, тому є неупередженою й може стежити за дотриманням угоди, стандарту, протоколів і фінансів.

Безпосередньо даний проект реформи не є ідеальним, він викликав жваву дискусію в експертному середовищі, однак запропонована реформа витягує систему охорони здоров’я з повної протекції держави та переводить її на ринкові рейки.


[1] Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.