Автор – Гломб В., переклала з французької Ткач В., перекладач Free Voice IAC

Джерело: Institut Thomas More 

ruspravda.info

ruspravda.info

З економічної точки зору, Європа переживає період «тиші перед бурею». Ця тиша може вилитись у фінансові втрати або навіть вихід Великобританії з Євросоюзу. Безперечно, наступні неспокійні місяці стануть вирішальними для Франції, Німеччини, Європи й усього світу.

Зараз Франція не готова до реформ. Тому на неї покладається найбільша відповідальність за майбутнє ЄС. Останні вибори в Португалії, Іспанії і Франції показали неприязнь електорату до Європи.

Наразі Європа чекає рішення референдуму щодо виходу Великобританії з Євросоюзу. Франція та Німеччина у 2016 році готуватимуться до президентських та парламентських виборів. У Німеччині питання біженців, безумовно, домінуватиме на виборах. Врешті-решт, вибори у США в листопаді 2016 року матимуть важливе значення для всього світу.

Поки ще невідомо, яких змін зазнає політична арена та світовий фінансовий ринок внаслідок можливих політичних потрясінь. Проте старі економічні суперечності між прихильниками держави та прихильниками ринку можуть відновитися з новою силою. Звично, що провали ринку будуть у центрі уваги критиків. Ця широко поширена думка в основному залежить від політичних понять, які з часом зникають з політичної свідомості. Але ми продовжуємо повторювати ті ж самі помилки.

Найкращим прикладом для Франції є соціалізм Франсуа Міттерана у 1981 році. Після двох економічно нестабільних років Франсуа, відступивши від минулих політичних догм, різко змінив курс політики задля зміцнення Франції.

Для Німеччини – це досвід НДР, який постає у вигляді ілюзорних політичних догм. Сорок років німецького соціалізму, який базувався на радянських нормах, з падінням Берлінської стіни не мав майбутнього на фінансовому ринку.

Такої ж долі зазнав і радянський комунізм Карла Маркса, який обіцяв капіталізм, але не зміг впоратися з економічними негараздами.

Але особливо ілюзорність політичних догм спостерігається у США. Сьогодні ніхто не пам’ятає старої догми Президента Буша, що всі американці повинні жити на землі, яка їм належить. Ця ідея спричинила житловий бум у США в 2000-х роках, негативно позначилась на банківській сфері та сфері нерухомого майна, а згодом переросла у світову кризу в 2008 році.

Але Європу найбільше хвилюють серйозні політичні помилки, які діяють, як бомба сповільненої дії. Наприклад, з 2010 року єдність Єврозони стала політичною догмою. Меркель говорить про «відсутність альтернатив» захисту. Президент ЄЦБ прагне захищати євро за будь-яку ціну. Завдяки авантюрній політиці ЄЦБ і його масовій купівлі державних облігацій у Єврозоні панує спокій. Італія нещодавно продала свої кредити на два роки при негативній процентній ставці. Це стало серйозним ударом для валюти євро, оскільки політики закривають на це очі. У Єврозоні зовнішні економічні дисбаланси особливо яскраво виражені між Францією та Німеччиною, двома найголовнішими гравцями монетарної політики.

Згідно з останнім прогнозом Єврокомісії профіцит поточних операцій Німеччини досяг майже 9 % ВВП, а зовнішній дефіцит Франції зріс на 2,2 % ВВП у 2017 році. Це різниця конкурентоспроможності між двома країнами виміряна, враховуючи питомі витрати на робочу силу. За даними Федерального статистичного управління, вартість робочої сили в Німеччині в секторі обробної промисловості, як і продуктивність, зросли в середньому на 2,4% за рік, починаючи з 1994 року. Таким чином, питомі витрати на робочу силу залишилися стабільними. Німецька промисловість внесла у ВВП майже 22%. Якщо у Франції витрати на робочу силу збільшилися так само швидко, то вони зростуть швидше, ніж продуктивність.

Отже, питомі витрати на робочу силу вищі у Франції. Частка Франції у промисловості зменшилася до 11% ВВП порівняно з 15 % у Євросоюзі. Франція втратила свій статус однієї з найбільш промислово розвинених держав.

Ситуація у Франція викликає занепокоєння. Завдяки бездіяльності політиків з кожним роком вона погіршується. Згідно з останнім звітом Давоського економічного форуму щодо конкурентоспроможності за три роки Франція опустилася у світовому рейтингу з 15 на 22 місце, у той час як Німеччина займає п’яте місце. Найгірші результати Франції у системі оподаткування (127 місце), гнучкість ринку праці (116 місце) і його макроекономічне середовище (73 місце). Причини такої втрати продуктивності зрозумілі. Її падіння почалося в 2000-му році з введенням 35-годинного робочого дня. Продуктивність вимагає гнучкого ринку праці. Економіка не може бути конкурентоспроможною, якщо держава встановлює робочий час, мінімальну заробітну плату та виступає за жорсткість ринку праці. Якщо закон Макрона став першим кроком у правильному напрямку, то політичні догми стали на шляху французької економіки. Вони табу, про яке ніхто не наважується говорити. У доповіді також вказано, що деякі країни-боржники мають кращі показники, ніж Франція. Відверто кажучи, зараз дамоклів меч навис більше над Францією, ніж над Грецією.

У валютному союзі девальвація не компенсує втрату конкурентоспроможності. Цей метод врегулювання зовнішнього дисбалансу неефективний у цій ситуації. Однак внутрішня девальвація завдяки стабільній політиці реформ досі не реалізована у Франції. Тим часом дисбаланси і напруженість накопичуються у Єврозоні і можуть вибухнути, як вулкан. Звичайно, ніхто не може сказати, коли це станеться, так само як сейсмограф не може передбачити точний час виверження вулкану. Останні теракти в січні та листопаді у Парижі зміцнили позицію правих радикальних сил та повторну націоналізацію політики в ЄС. Це лише посилить приховані суперечності у ЄС. Тільки у вересні відновилась стабільність на фінансових ринках. У будь-якому випадку, догма про єдність Єврозони лише зміцнюватиметься з кожним днем.

Ми не можемо звинувачувати лише Францію та Німеччину в ситуації, що склалася.  Історичний досвід показує, що ілюзорні політичні догмати не зможуть вижити, якщо вони суперечать економічним законам. Австрійський економіст Ойген фон Бем Баверк (1851-1914) мудро зауважив, що політична догма може сміливо існувати сто років, але економічні закони все-одно превалюють.