Автор – Роговик О., координатор Free Voice IAC

money.cnn.com

money.cnn.com


«ЛГБТ-дилема» Львова та України

Щодо “ЛГБТ-скандалу” у Львові: 1) право на різноманіття за різними критеріями (поглядів, орієнтації, етнічної приналежності) – важлива європейська цінність, 2) свобода однієї людини закінчується там, де починається “ніс іншої людини”, тобто свої погляди (особливо публічно) можна виявляти якщо це не порушує права і почуття інших людей (то має контролювати влада, правоохоронні органи), 3) усі мають право не поважати погляди інших, але не мають права застосовувати фізичну силу проти тих, чиї погляди вони не поважають, 4) час для заходу як мінімум невдалий, а як максимум обраний спеціально для провокації, 5) хто отримав вигоду? ЛГБТ? Ні. Противники ЛГБТ? Ні. Хто втратив? Влада Львова. Імідж Львова. Україна в умовах голландського референдуму, що має шанс “поховати” Асоціацію.

 

Новий етап боротьби за звільнення Савченко

www.svoboda.org

www.svoboda.org

Коли вирок Надії Савченко набуде чинності дійсно може розпочатись якісно новий етап боротьби за її визволення. Але є два моменти. Перший – це ціна звільнення. Якщо обмін на двох ГРУшників є адекватним, то обмін на щось типу “шляхопровід до Криму” є неприйнятним. Також неприйнятним є і обмін, що заморозить процес звільнення усіх інших українських заручників (Сенцова, Кольченка та інших). Тому питання про їх звільнення варто обговорювати комплексно. Другий – якщо Путін не піде на адекватний обмін Надії, то Україні і її західним партнерам варто обрати стратегію: 1) Обмін усіх заручників – це частина Мінських угод, 2) Відсутність обміну тягне за собою новий виток посилення антиросійських санкцій. Злочини російської влади і російського “правосуддя” мають отримати жорстку міжнародну відповідь.

 

Неочікувані сюрпризи у справі Савченко

З аналізу окремих новин починає створюватись враження, що питання звільнення Надії Савченко вирішено і справа лише в часі. Надія каже, що очікує повернення в Україну протягом 20 днів, посол Росії в Україні Зурабов ніби-то заявив про 14 днів. Та враховуючи що питання звільнення буде вирішувати особисто Путін такі цифри видаються занадто оптимістичними. Єдине але – нас може очікувати “сюрприз” і не факт, що нам сподобається ціна такого “сюрпризу”. Зараз реальними є два сценарії: звільнення Надії може бути або дуже швидким, або дуже тривалим (як мінімум до червневих дискусій щодо санкцій ЄС).

 

Сучасне варварство Росії та терористів

Останні заяви голови СБУ, де він проводить паралелі між терористами Ісламської держави та Росією не повністю позбавлені сенсу. І мова тут не про “можливий російський слід” у терактах у Брюсселі. Мова про те що дії терористів Ісламської держави і дії Росії як держави-терориста варто сприймати як приклади сучасного варварства. Їх об’єднує не тільки спрямованість проти західних цінностей, не тільки наявність нетерпимих ідеологій (псевдорелігійна, “русский мир”), але й використання методів, що покликані підірвати цінність людської особистості. Вони як і фашисти є представниками спроб “довести непотрібність людини як людини”.

 

Путін заслужив на те, щоб вічно сидіти у тюрмі

rollingvogue.com

rollingvogue.com

Ми дожили до моменту, коли представлення доказів російської агресії стали буденністю. Росія зробила все що підпадає під агресію: 1) здійснила вторгнення і напад на територію України своїми збройними силами, 2) здійснила військову окупацію частин української території, 3) заслала від свого імені збройні банди, іррегулярні сили та найманців, над якими вона здійснює ефективний контроль (тобто вони виступають як органи влади РФ), + 4) до цього всього Росія виступила державою-спонсором тероризму. Елементи агресії визнані світом та заявами самого Путіна (і щодо Криму, і щодо Донбасу). Російська держава-терорист має бути позбавлена права голосу і свого місця у РБ ООН, а її лідер наслідувати долю засудженого до 40 років Караджича. Для Путіна заслужене покарання за злочини проти України – це тюремна “вічність”.

 

«Радянський інкубатор» в Криму

Про злочини окупанта на території Криму, на жаль, вже можна писати багатотомні праці. Осліплений амбіціями і навіжений московський тиран не зміг відновити свій “коханий” Радянський Союз на теренах сучасної Росії. Але він зміг це зробити у Криму. Аналіз міжнародних звітів вже зараз підказує, що ситуація з правами людини в Криму навіть гірша ніж в самій Росії. Путін перетворив Крим на “інкубатор новітніх практик” кричущого знищення самої ідеї захисту прав людини. Такі спільні заяви як заява 41 держави в ООН не вирішують проблему, але є підставою для створення міжнародних коаліцій проти варварства 21 століття.

 

Загроза узурпації влади в Україні

cont.ws

cont.ws

Якщо особа, що замінить Яценюка на посаді прем’єр-міністра, не буде представником якісного іншого класу чиновників, то можна стверджувати що “олігархічний переворот” вдався. Якщо Гройсман стане головою уряду, то це буде означати посилення тенденції до узурпації влади політичним класом президента (як цьому вміє сприяти пан спікер продемонстрував у парламенті). Лише обрання технократичного уряду може свідчити про прагнення до змін і впровадження реформ. Реально технократичного уряду. Заяв Яресько і можливого членства Бальцеровича (головного реформатора Польщі) і Миклоша (словацького міністра економіки) для цього недостатньо.

 

Потенційне лицемірство українських партій

Голосування за кандидатуру нового прем’єр-міністра може стати черговим свідченням політичного лицемірства провідних українських партій. Єдиний позитив з цієї ситуації, що прем’єром не буде Яценюк. Враження, що він вже так приріс до цього крісла, що його треба буде виносити разом з ним. Щодо інших, то підтримка Гройсмана від БПП буде означати, що президент бере повну відповідальність за ситуацію в державі. В тому числі і за можливу узурпацію влади. Партія Ляшка не буде голосувати не через те, що “програма серця не зачепила”, а бо не змогли собі щось виторгувати. Вимоги “Самопомочі” так само не виконають. Дивно, але голосувати “за” збирається партія Тимошенко, яка теж нічого не виторгувала. Принаймні її “5 вимог” точно. Чи є результати від “зальотів” до Києва Коломойського та Ахметова побачимо. В будь-якому випадку чергове голосування за “персону”, а не за програму дій і “вимоги” покаже “обличчя” партій парламенту.

 

«Діамантовий замок» Генеральної Прокуратури

kp.ua

kp.ua

Справа “діамантових прокурорів” і конфлікт між Шокіним та Сакварелідзе вже не просто є “внутрішнім Майданом” у Генеральній Прокуратурі. Ця справа є яскравим індикатором того, що до змін не готова не тільки системи прокуратури, але й системи влади в цілому. Корупційна гідра продовжує захищати своїх “агентів” і приносить в жертву усіх, хто думає по-іншому. Генеральний прокурор поступово змінює публічну професію на “адвоката внутрішньої корупції”. Після того як Шокін ще й заборонив передавати справи до НАБУ, то можна сказати, що ГПУ наглухо засіло в “оточеному діамантовому замку”.

 

Судове переслідування як визнання заслуг перед Україною

Наші суди і прокуратура працюють дуже специфічно. Швидко працюють по активістам, вічність працюють по “януковичам” і корупціонерам. Думаю в Україні вже можна починати вважати наявність справи проти окремих організацій чи осіб визнанням їх заслуг перед Україною. Рішення суду проти Центру протидії корупції можна вважати визнанням того, що організація ефективно викриває окремі корупційні схеми, чинить вдалий громадський тиск, а її публічна критика досягає дійсно “гідних” цієї критики людей. Список буде поповнюватись.