Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

фото Георгія Ключника

фото Георгія Ключника

Внутрішня політика

«Випадковий крок» до виборчої реформи

Однозначний важливий реформістський крок вперед. Парламент проголосував у першому читанні реформу виборчого законодавства (виборчий кодекс) з пропорційною системою та відкритими списками. 226 голосів. Почався рух на виконання другої вимоги Великої політичної реформи. Тепер ці положення треба захистити, щоб лідери “коаліційних фракцій” не поховали прогресивний документ правками.

Приватизаційна та виконавчо-адміністративна узурпація влади

У день української писемності та мови хотілось би написати щось тепле і приємне, але не вийде. Бо мова – це не тільки душа нашого народу, не тільки серце нашої ідентичності, не тільки щит нашої незалежності. На жаль, нашою мовою ще пишуть і викладають погані закони.

Сьогодні у парламенті сталась мала і велика прикрість.

Мала прикрість – це закон про приватизацію держмайна №7066. Все би було добре якби не норми, що передбачають право центральної влади керувати процесами приватизації комунального майна місцевих громад. Ось так відбувається приватизаційна централізація і відкат однією з реальних реформ. А ще мене лякає очікувана цифра доходів від приватизації у 22 мільярди гривень (реально стільки коштує один регіональний залізнорудний комбінат).

Велика прикрість – це повне згортання силами провладних та олігархічних фракцій реформи державної служби і її відкат до часів Януковича. «Новий» законопроект №7126 в порушення Конституції України передбачає повну «ручну» узурпацію виконавчої вертикалі влади, призначення голів та заступників обласних та районних державних адміністрацій персонально і одноособового президентом (без відкритих конкурсів та процедур відбору), що поєднане з відновленням політичності та партійності цієї вертикалі на місцях. Політичне антиконституційне рабство по-новому з ухилом на “адміністрування” виборів.

31 сміливий голос за відставку Авакова

Лише 31 сміливий нардеп голосував за постанову №5041 про звільнення Авакова з посади міністра і, швидще за все, лише вони можуть впевнено заявляти про те, що є реальною опозицією до чинної влади.

Серед них 8 депутатів з БПП (Найєм, Заліщук, Лещенко, Каплін, Новак, Червакова та ін.), 13 позафракційних (Дерев’янко, Левченко, Парасюк, Сироїд, Чумак, Бублик, Добродомов, Єднак, Іллєнко, Осуховський та ін.), 9 з Самопомічі (Войціцька, Семенуха, Сотник, Березюк, Семенченко, Соболєв та ін.) і з Батьківщини (лише Ігор Луценко). В цілому складі не голосували за відставку Народний фронт, Опоблок, Ляшківці, Відродження, Воля народу. І якщо з цими олігархічними партнерами Банкової усе ясно, то чому майже в повному складі не голосувала Тимошенко і Ко видається цікавим. Що ж то сталось, а?

Медведчуківське свавілля проти журналістів

Кум Путіна і ворог української держави, але чомусь не ворог влади Медведчук прилітає в Київ. Журналісти просто хочуть зняти відео про приліт. Але ні. На них нападають тітушки у масках, фізично перешкоджають, закривають камеру парасолями. Приїжджає поліція і …? Нічого не робить, не перевіряє документи, не припиняє перешкоджання журналістській діяльності. Ось так господарями на нашій землі стають агенти агресора.

«Шоколадні» судові махінації щодо Колмогорова

Захисника територіальної цілісності України Колмогорова звинуватили у вбивстві. Суд першої “шоколадної” інстанції визнає його винним за виконання власного обов’язку перед державою. Те саме робить і суд другої “шоколадної” інстанції. Люди консолідуються і встають на захист українського воїна. Влада розуміє, що не може сісти у таку “калюжу” (коли вона судить захисників і не садить терористів) і через “кума” Луценка у касаційній “шоколадній” інстанції скасовує рішення нижчих судів, звільняє Колмогорова та відправляє справу на перегляд. Порушення прав людини і гідності захисників, на жаль, стало нормою. Як і зневага до захисників через гібридне ставлення, співпрацю і торгівлю з терористами та агресором. Але влада встає на вірний шлях лише під тиском громадськості та суспільства. І тому від проактивності та інвестиції в розвиток від кожного громадянина залежить наше спільне майбутнє.

Чергова офшорна та корупційна «калюжа» для Порошенка

Відверта брехня “Головного рошенівця” як і спроби приховати свої реальні бізнес-мотиви не залишаться в тіні. Це підтверджує друга серія “офшорних розслідувань” Paradise Papers. З них випливає, що головним мотивом для відкриття “панамських” та інших офшорів була не передача “Рошен” у “сліпий траст”, а банальна схема з мінімізації оподаткування. Про це прямо формулюванням “податкові цілі” вказується у листах щодо відкриття офшору на острові Мен. Ось що стається коли президентом обирають олігарха та ділка з пріоритетом на особисте збагачення.

З неприємною для Банкової регулярністю з’являється інформація про потенційну корупцію не просто чиновників режиму Порошенка, але й його найближчого оточення та його особисто. 1) Вчора у центрі уваги була друга серія “панамського офшорного скандалу”, що, як написав Дмитро Гнап, викрила президента на двох випадках брехні (вперше, коли йшов на вибори і обіцяв “офшори перекривати”, а виявилося, одразу після обрання, почав офшори створювати та, друге, коли будучи викритий з офшорами заявив що вони створювалися для передачі “Рошену” в “сліпий траст”, а на ділі з “податковими цілями”). Але це не всі “корупційні закиди” до очільника держави. 2) Перед тим, Солом’янський районний суд Києва надав детективам НАБУ тимчасовий доступ до документів Заводу Кузня на Рибальському (“Ленінська кузня”), котрий належить Порошенку та Кононенку, в рамках справи про закупівлю бронемашин “Тритон” для армії за завищеними цінами. 3) Апогеєм серії стала стаття в німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung Конрада Шуллєра під назвою «Корупція в Україні: Порошенко у купівельному дурмані» (детальніше за посиланням). Автор аналізує всеохопний вплив “гаранта” на оборонний сектор, транспорт та його конфлікти інтересів у цих сферах і підсумовує: «Корупція в оборонному секторі коштує не тільки грошей. Вона коштує людських життів». Це серйозний і тривожний висновок.

Затягування та блокування антикорупційних реформ

Українська влада взяла чіткий курс на затягування та блокування антикорупційних реформ. Про це свідчить декілька фактів: 1) Порошенко замість того, щоб негайно внести законопроект про Вищий антикорупційний суд, пішов стежкою “заговорити питання” шляхом створення “робочої групи”. Заклики МВФ, інших партнерів та вимоги людей можуть залишились без відповіді на роки, 2) влада розпочала повноцінний наступ на НАБУ після справи сина Авакова. Мова як про звинувачення у “підігруванні Януковичу” (заява Луценка), ангажованості, державній зраді, так і позови (Розенблата до директора Бюро, Мартиненка до детектива Бюро). Тиск на Бюро пішов і від НАЗК (виклик через конфлікт інтересів директора НАБУ), 3) влада не має наміру відходити від політики переслідування антикорупційних активістів та журналістів. На горизонті не видно скасування е-декларування активістів. Замість цього чергові побиття (журналісти “Радіо Свобода”) та репресії (кримінальні справи, дискримінаційне звітування), 4) апарат Верховної Ради відмовив депутатам у реєстрації проекту постанови про ТСК щодо “офшорів” Порошенка (і це на фоні неприйняття закону про ТСК), 5) а ще не здійснюється реформа НАЗК, Антимонопольного комітету та Рахункової палати; не створюється Державне бюро розслідувань та Служба фінансових розслідувань; не приймаються закони на захист викривачів. P.S. Можна скільки завгодно пускати пил у очі, але те, що в режиму Порошенка-Авакова нема волі до боротьби з корупцією, є очевидним висновком. Корупція є “політичним клеєм” цього режиму.

Український корупційний рай чи пекло

У Саудівській Аравії за корупцію арештовують 4 міністрів та 11 принців. По всьому світу через сексуальні скандали і “непристойні дії” у відставку йдуть топ-чиновники. І лише в Україні нема ані корупціонерів, ані аморальних екземплярів. Усі чисті, що самі святі та Марія Тереза би позаздрили. Український куточок раю на землі. Чи пекла.

Судова система як ізолятор для суддів

Дискусія щодо судової реформи. Вперше почув феноменальний аргумент проти масового звільнення суддів. Формулювання приблизно таке: судді – це люди з безповоротно травмованою психікою і світоглядом. Їх не можна масово випускати у “вільне плавання”. Для них судова система щось схоже на загін, на ізолятор від суспільства.

Соціальна відповідальність як головна опора демократії

Яких рис і чеснот потребують українці, щоб ми не мали дефіциту демократії та розвитку? Три різних групи на #ШколіДемократії у Львові дали зовсім різні відповіді. Консенсус щодо цінностей знайти виявилось складно. Звучали такі варіанти: солідарна відповідальність, свобода, моральність, гідність, справедливість, ініціативність, раціоналізм, освіченість, відчуття спільної ідеї, толерантність, емпатія, діалог, довіра, співпраця. Контекст дискусій показав, що соціальна безвідповідальність є однією з найбільших загроз. Саме через неї маємо плачевні результати на виборах, слабкий громадський сектор, надмірні втрати потенціалу. Та визначити проблему легше, ніж запропонувати рецепт її вирішення. І тому мертво повисло питання: а як залучити українців до громадської участі і до захисту власних прав та інтересів? Питання відкриті.

Еко-день та еко-свято в УКУ

В УКУ день і свято екології. Відбувається ECO festival UCU | Екофестиваль в УКУ від UCUactive. Екологічні виклики та екологічні можливості розглядаються з дуже різних точок зору.

Відкрила фестиваль активістка ініціативи Zero Waste Lviv. У своєму виступі Sofia-Julia Sydorenko згадала часи свого перебування у гуртожитку і що їх сміттєпровід міг забиватись аж до 3 поверху (поки запах від сміття поширювався на 6-7 поверх). При цьому, у такій ситуації більшість звинувачувала кого завгодно, але не себе. Ніхто не звертав уваги на власну екологічну культуру. Юлія відзначила, що все це через неусвідомлення важливої тези: сміття після викидання нікуди не зникає. Надмірна його кількість є наслідком нашого неправильного ставлення до споживання, до речей, до поводження з відходами. Який вихід? Персональний Zero Waste стандарт, що включає в себе не тільки екологічний набір (горня, сумка і т.д.), але й аналіз власного смітника, виробництво власних продуктів та зменшення купування. На моє питання щодо ролі органів влади спікер відповіла, що недавно місто Львів та держава взяла за основу принцип Zero Waste на офіційному рівні, але доки люди не почнуть відповідально ставитись до споживання та сортування, то навряд можна очікувати якогось прориву. Все тут залежить від нас.

Фестиваль продовжився виступами представників інших екологічних ініціатив. Про особливості сортування та обробки відсортованого сміття розповіли представники Зелена Коробка – Green Box. Вони відзначили, що сортування має бути мах простим (хоча б на скло, папір та пластик) і що культура сортування розвивається технологічно та залучає все більше людей. Далі виступили представники #Органіки, що розповіли про свою боротьбу з відходами у ресторанах Львова, спроби створити екологічні центри в районах міста та екологічне землеробство. Активістка ініціативи додала про спосіб “знищення” власних харчових відходів (за допомогою ящичків з хробаками). Про екологічне та раціональне харчування розповіла представник Інтернет-магазин “Смак Життя”. Про спроби створити реальну велосипедну альтернативу громадському та приватному транспорту у Львові розповіли керівники #Nextbike. До речі, дуже актуально, що по експериментам велосипедом добиратись на дистанції до 5 км у два рази швидще за машину. Також екологічну тематику розглядали крізь призму моди (“поліетиленова колекція”) та медитації.

На жаль, очевидно, що корінь проблеми саме у нашій свідомості. Саме тому проект Your Choice проект свідомості представив свої освітньо-екологічні та просвітницькі активності, зокрема, лекції, майстер-класи, духовні заходи, обміни речима, висадки дерев, еко-центри, природне будівництво. Чому це важливо? Бо зараз нам потрібно вже не покращувати ситуацію, а виходити з відвертого “екологічного піке” планети. Перейдена критична межа використання ресурсів. Вимирають тисячі видів тварин, посилюється глобальне потепління, забруднення, проблеми з здоров’ям людства. Причина? Нераціональне і дике використання ресурсів (споживацтво). А джерело цього у наших з Вами головах. І тому таким важливим на сьогодні став індивідуальний екологічний внесок в збереження природи та індивідуальна екологічна відповідальність.

Зовнішня політика

Україна між «гієнами» та «покровителями»

Партнери-“гієни” та партнери-“покровителі” зарухались. Перші два роки після російської окупації та агресії ми пережили, бо політично програшно було робити і заявляти щось проти нас, проти жертв російської агресії. Ще один рік, 2016 рік, нам відверто везло. Нам повезло з тим, що Трампу “скрутили гайки”, повезло, що виграв Макрон, що виграла Меркель. Але неможливо вічно бути слабким, програвати світову конкуренцію через корупцію, олігархію і совок та сподіватись, що ніхто не почує “запаху крові”. Західні партнери більш виважені і технологічні. Вони впливають точково, кулуарно і отримують те, що хочуть (від потрібної концепції щодо Донбасу до “реформ” у прозахідних інтересах). І за це дають чи то кредит від МВФ, чи то чергові 350 мільйонів $ на оборонний сектор України (звичайно ж, знову без наступальної летальної зброї). Час від часу для нашого ж морального задоволення у міжнародних організаціях приймають проукраїські резолюції, як от вчорашня у Раді Європи (де відповідальною за Мінськ визнається РФ і де нас хвалять за реформи). При тому, агресор і далі непокараний, йому і далі йдуть “назустріч”. Таке працює “покровительство”. Партнери-“гієни” ж простіші і прямолінійніші. Вони відчувають “запах крові” більше і не гребують тим, що починають нас кусати, мріють відкусити більше. Так діє Польща з ніби-то “антипольськими поглядами” в Україні. Так діє Угорщина з своєю новою заявою про блокування наших відносин з НАТО. Так діє Сербія, що сміє смикати нашого посла за його справедливі заяви. “Яма слабкості” у яку нас загнала недалекоглядна влада продовжує давати нові “плоди” і лише сила держави та суспільства може захистити нас від зовнішніх посягань.

Зіпсована «польська пластинка»

У польських чиновників заїла пластинка з “антипольськими” поглядами в Україні. Спочатку вони шукали окремих громадян, а тепер їх МЗС разом з президентом Дудою побачили, що в нас є високопосадовці з такими поглядами. І заявили, що такі люди мають піти у відставку. По-перше, це грубе і нахабне втручання у внутрішні справи України. По-друге, пора переходити на принцип взаємності. І вимагати відставки всяких міністрів і інших, що сміють диктувати нам щось про історію. Бо це насадження нам “антиукраїнських поглядів” і це є антиукраїнською позицією. Може тоді зрозуміють свою збочену логіку.

Львівський вклад у міжнародне та світове право

Вечірня Ратуша. Американські, британські та українські науковці-практики та судді. Сучасні підходи до прав людини і правосуддя. Звучать терміни “геноцид”, “злочини проти людяності”. У повітрі витає контекст викликів на Донбасі та в Криму. Та лейтмотив не в цьому, а в нашій історичній гордій спадщині. Бо саме у Львові вчились визнані у світі юристи Герш Лаутерпахт, Рафал Лемкін. Вони закладали основи згаданих термінів, вони заклали те, що дає свої плоди у масштабах світу сьогодні. Зв’язок часів, поколінь та ідей.