Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

Фото - Георгій Ключник

Фото – Георгій Ключник

Внутрішня політика

Щастя на три «депресії»

Кажуть, що погляди визначаються «місцем сидіння». Кожен оцінює ситуацію в країні з точки зору власного «ареолу існування». Неодноразово спостерігав, що представники окремих сфер, до прикладу IT, зазвичай значно оптимістичніші щодо стану країни, бо в них значно більші доходи і держава поки системно їм не заважає. З іншої сторони більш песимістичними є представники сфер боротьби з корупцією, експерти у сфері реформування чи міжнародної політики.

Мені «пощастило» бути експертом і працювати у трьох можливо найбільш депресивних сферах: у інформаційній (в сенсі протидії пропаганді Кремля), у сфері міжнародних відносин і національної політики (в сенсі міжнародного права, політики щодо окупованих територій та внутрішньої політики) та антикорупційній. У кожній з цих сфер пропонуючи разом з колегами дуже важливі для держави проекти ми отримували ляпаси. Так було з ігноруванням наших міжнародних інформаційних ініціатив МінСтецем, так було з ігноруванням пропозицій у сфері позовів до міжнародних судів МЗС та Мінюстом, так є з антикорупційними реформістськими ідеями для місцевої і центральної влади. Щоденний «новинний суп» для мене виглядає так: корупційний скандал, спроба саботажу боротьби з корупцією, переслідування антикорупційних активістів, удар по міжнародних позиціям України, акти антидержавної політики щодо Криму чи Донбасу, чергова ганьба від політиків.

Влада своєю політикою робить мене нещасливим і я заслужив право критикувати владу, бо перед тим як почати це робити понад 2 роки діяв у реформістсько-стимулюючому стилі. Але влада, на жаль, мене не почула.

Огидні «соціальні ліфти» в Україні

Заперечую тезу, що в Україні не працюють «соціальні ліфти». Вони дуже навіть працюють, але для окремих груп людей: По-перше, для кумів, братів, сватів чиновників та наближених до них. Деколи посади в прямому сенсі передаються «у спадок». По-друге, для дітей-мажорів чи просто дітей корумпованих чи забезпечених українців, яким дорогу «вистелюють доларами та євро». По-третє, для жополизів, лицемірів та слабких по духу пристосуванців. Ці люди або не мають своєї думки, або занадто боягузливі, щоб її висловити, або цинічно та прагматично вдають, що певних думок не мають. Ці люди усміхаються і одночасно тримають «ножа за спиною». Ці люди грають роль Вашого «дзеркала». По-четверте, привілейованих за етнічною, релігійною чи іншою ознакою. Представники окремих націй тягнуть одне одного, представники окремих міст тягнуть одне одного, представники окремих поглядів тягнуть одне одного. По-п’яте, привілейованих за статусом. У окремих ситуаціях несправедливу перевагу доктори наук мають перевагу над кандидатами, а кандидати над людьми без наукових звань. Більш досвідчений має перевагу над менш досвідченим і це при тому, що не завжди обсяг досвіду є ознакою його якості. Людина з міжнародним дипломом має перевагу над людиною з внутрішнім і це при тому, що диплом не є гарантією наявності знань.

Це і є соціальна та професійна несправедливість. Суспільство закритого доступу. Так у владу, освіту та інші сфери не потрапляють найкращі. І це є однією з причин міграції української молоді, бо їх місця зайняли «привілеянти».

«Злі жарти» для свідомості українців

Відсутність якісної вищої освіти і широкого світоглядного досвіду грають у “злий жарт” з українцями.

Перше спричиняє занадто спрощене сприйняття процесів. Деякі реформи тоді видаються такими, що можна зробити за декілька днів, а військова перемога такою, якої можна досягти декількома ударами. Більшість бачить своє уявлення про ціль, але не розуміє як технологічно її досягати. Так народжується вимога блискавичних змін (це не заперечує швидких змін).

Друге не дозволяє розуміти наскільки далеко ми від провідних світових практик. Людина, що не знає як може бути, або як має бути, політично не мріє, або не розуміє про що вона мріє. Більше 60% громадян досі ніколи не були за кордоном, а тому навіть їх життєвий закордонний досвід і розуміння обмежені. Якщо людина знайома з кращими світовими практиками, то вона добре розуміє на якому дні світового розвитку перебуває Україна, наскільки дрібними на фоні закордонних політиків і практик виглядає наша політична реальність і наскільки велике провалля між нашим життям. Це інша сторона медалі, адже на фоні обмеженого сприйняття наша гнила реальність не видається настільки гнилою.

Ідіотизм та злодійство у демократії

Найкраще у демократії – це процедури та інституції. Найгірше у демократії – це “корисні ідіоти” та злодії, що реалізують процедури через інституції. Більш-менш дієва демократія існує там, де сила процедур та інституцій потужніше за ідіотизм і злодійство персоналій.

Тенденційні вироки-рейтинги для України

Україна у чотирьох міжнародних рейтингах: рівень життя та демократії падає; ситуація з верховенством права незмінна; економічна свобода зростає, але досі найгірша у Європі. Маєте переконливіші аргументи?

Україна посіла 112 місце у світовому рейтингу рівня життя (Legatum Prosperity Index), втративши 5 позицій у порівнянні з 2016 роком.

Україна посіла останнє, 44 місце в Європі, і 150 місце серед 186 країн світу в рейтингу економічної свободи американського аналітичного центру Heritage Foundation. У порівняні з минулим роком ми піднялись на 16 позицій.

Україна зайняла 83 позицію зі 167 у рейтингу Democracy Index 2017, підготованому організацією Economist Intelligence Unit. Україна має загальний бал 5.69. 2016 і 2015 року Україна мала трохи вищий бал – 5.7.

Україна зайняла 77-у позицію серед 113 країн світу в рейтингу верховенства права World Justice Project. За даними експертів організації, порівняно з попередніми оцінками, Україна піднялася на одну позицію.

Простір передового антикорупційного та корупційного досвіду

Усім корупціонерам і антикорупціонерам світу потрібно негайно їхати в Україну. Такого передового та насиченого досвіду більше нема ніде. З новенького:

Спочатку Порошенко та Ко прийняли дискримінаційні норми про е-декларування антикорупційних активістів. І вони не просто не відмовились скасувати цей абсурд, але й хочуть обміняти його на розширення звітування для 77 тисяч громадських організацій. І роблять вони це як завжди елегантно: брешуть, що антикорупційні ГО дали згоду на такий обмін. Ідіотські рішення для влади ведуть до дилеми: виглядати зрадником серед своїх чи клептократом у світі.

Що ще? Суддю, що стріляв у детективів НАБУ, випустили на волю. З співучасника «схеми Розенблата» зняли електронний браслет. Агентство з розшуку активів під час операції у ТРЦ «Гулівер» потрапило під силовий тиск невідомих озброєних людей. Новостворене ДБР вже хоче розширення повноважень в порушення закону. Кандидат в аудитору НАБУ, що посадила у США Лазаренка, Марта Борщ, не дочекалась обрання аудитора і стала адвокатом Онищенка. Антикорупційний суд в будь-якому варіанті не запрацює у 2018 році. Але ми ж не спішимо, корупцію можна 100 років долати, а за цей час вивчимо усю світову географію від Мальдів та Сейшел і до Панами з Марсом.

«Національні дружини» як монополізація сили для влади

Генпрокурор Луценко розкриває потенційну мотивацію влади до створення «національних дружин»: «Потрібно скоригувати закон і внести позицію про те, що будь-які громадські формування можуть залучатися до патрулювання вулиць або інших охоронних заходів виключно в нарядах з патрульною поліцію».

Можливо таке скандальне створення «дружин» покликано дискредитувати спроби опозиційних кіл та громадських середовищ створювати щось подібне, але незалежне. І під соусом дружинодебат зарегулюють це питання так, що буде втрачена можливість до створення загонів оборони, територіальної, чи самооборони від злочинних дій влади. Так влада посилить власну монополію на силу.

Пекло податкових звітів

Ненависть до державних інститутів, бюрократії та до відсутності е-врядування в Україні різко зростає у період перед подачею податкових звітів. Знову радянські папірчики, безкінечні черги та невивітрюваний запах совка.

“Попідлизуватись” або повипендрюватись

Депутати парламенту зірвали засідання, бо виїхали хто на Молитовний сніданок в США, хто на Віденський бал. По-перше, свої пріоритети вони вже давно визнали. “Попідлизуватись” до американських політиків, або повипендрюватись на Давосах / балах для них важливіше аніж приймати закони і вирішувати реальні проблеми в збіднілій кризовій воюючій країні. По-друге, “порохоботи” вибухнули “слиною” на активістку Femen, що роздяглася для Порошенка. Бо це ніби неймовірне приниження для України. Знаєте що таке приниження? Це корумпований наскрізь і зрадливий в сенсі інтересів президент. Через якого Україну у світі сприймають як державу “третього сорту”. А також “перша леді”, яка приїхала на бал завішена бурштином. Цікаво якого походження і чи не від “схемщика” Розенблата.

Україна – не зимова країна?

Початок Зимової Олімпіади у Південній Кореї приніс Україні приємність та кумедність.

Приємним було те, що Олімпійський комітет не тільки “порізав” російську збірну, але й заборонив їм використовувати російську символіку, а, отже, спортсмени держави-агресора залишили свій гидкий прапор вдома.

А кумедність приніс наш міністр спорту Жданов, що пояснив малі очікування для України щодо медалей тим, що “ми не зимова країна, сніг не лежить так довго”. Так розумію, що треба переставати платити за опалення раз ми такі “гарячі”. Цікаво як би він пояснив входження в ТОП-10 Олімпіади 2014 таких же “незимових” США, Нідерландів, Німеччини, Білорусі, Франції. Певно справа в бездарних керівниках, які в одному місці мали спорт в країні.

Зовнішня політика

Суд над Януковичем обертається проти влади

Порошенко та Ко хотіли зробити з суду про державну зраду Януковича велику піар-акцію. Та стає очевидним, що покази українських екс-посадовців на суді починають обертатись проти влади, що зрадила національні інтереси.

Колишній в.о. міністра оборони України Ігор Тенюх заявив: По-перше, під час славнозвісного засідання РНБО 28 лютого 2014 року голосування за воєнний стан чи повну мобілізацію не було. Проти введення стану виступав Турчинов, а мобілізація була оголошена лише часткова. По-друге, на тому засіданні Тимошенко та Яценюк виступали проти застосування української армії, а Турчинов за. «Тимошенко сказала: розгортання ЗСУ призведе до широкомасштабного наступу Російської Федерації в Україну, і треба думати не лише про Крим, а й про усю Україну. На що я відповів: Для чого нам збройні сили? Уже іде захоплення української території». «Просив дозволити використовувати бойову авіацію – штурмову й бомбардувальну. Такого дозволу я не отримав. Мій план полягав у тому, щоб іти на прорив, бо це війна. Мій план не підтримали». На запитання, чи були у ЗСУ в Криму військовослужбовці, готові захищати українську територію в разі наказу, він запевнив: «Звичайно, були». У відповідь Сергій Пашинський сказав: «З міністром все ясно, він хоче війни, заслухаємо інших членів». У документі допиту також є слова нібито Степана Полторака: «Я пропоную з гордо піднятими знаменами виводити наші частини з Криму». Полторак ці свідчення заперечує.

Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко заявив: По-перше, «введення воєнного стану треба було запровадити з початку окупації Криму – з 20 лютого 2014 року». По-друге, на запитання, чому «Альфу» не задіяли для захисту будівлі кримського парламенту та уряду, Наливайченко сказав, що після подій на Майдані у спецопераціях у Криму вона не могла брати участі, бо «за законом звільнення адміністративних приміщень, як і їх захист, – це функція не СБУ, а МВС». Також відрядити до Криму працівників спецпідрозділів СБУ у лютому 2014 року завадили допити у справах Майдану в ГПУ. По-третє, «27 лютого давав наказ про розблокування парламенту Криму, проте його не виконали», а кримська міліція передала зброю російським диверсантам.

Колишній командувач Військово-морських сил України Сергій Гайдук заявив, що коли в лютому-березні 2014 року Росія здійснювала захоплення Криму, збройні сили України повинні були провести антитерористичну операцію із звільнення півострова.

Колишній перший заступник голови Державної прикордонної служби Павло Шишолін заявив, що прикордонники мали інформацію, що Віктор Янукович 22 лютого 2014 року має намір вилетіти з Донецька до Росії, однак наказу затримувати його не було.

Тимошенко долучилась до «безальтернативності Мінська»

Тимошенко обговорила з Волкером «роль українського парламенту у реалізації Мінських угод». У коаліційній угоді між ХДС/ХСС та СДПН прописана підтримка Німеччиною України за умови «виконання Києвом своєї частини Мінських домовленостей, що включає в себе відведення важких озброєнь від лінії розмежування та встановлення справжнього режиму припинення вогню». Як цікаво спостерігати за шкідливою політикою влади щодо Донбасу і псевдоопозиційною політикою Тимошенко у цьому питанні. У 2018 році нас знову з усіх сторін будуть пробувати примусити згвалтувати власний суверенітет.

Сумнівні непостійні санкції

«Підсанкційні керівники розвідувальних відомств РФ Наришкін, Бортніков та Коробов змогли в’їхати на територію США, оскільки американська адміністрація частково призупинила дію санкцій проти них». Що це за санкції, якщо їх тимчасово «відключають» при потребі? В тому і суть санкцій, що особи розуміють, що їм заборонено в’їзд в США в принципі і це справляє головний ефект на їх поведінку. Така практика США розчаровує.

Польський закон як неймовірна історія приниження України

Спочатку Польща приймає скандальний антиукраїнський закон. Потім ігнорує звернення Порошенка та парламенту до президента Дуди не підписувати цей закон. А потім в усій світовій дискусії з приводу цього скандального закону про Україну ніхто не згадує жодним словом, бо усі говорять лише про відносини Польщі та Ізраїлю. Гірше від спроби «вколоти» державу у історичні дилеми чи національну гідність є роблення вигляду, що держави та її гідності не існує взагалі. І це прямий наслідок слабкості нашої зовнішньої політики, що підірвана провалом внутрішньої.

Tesla вилетіла в космос

Геній піару та фінансовий комбінатор Маск запустив до Марсу найпотужнішу ракету. В якості вантажу загрузив свій же автомобільний винахід Tesla. Хвиля поповнення “секти Маска” неминуча.

Це гучне і проривне досягнення вчергове показує провалля між порядком денним різних країн і проваллям у розвитку між ними. Одні видають винахід за винаходом, а інші не можуть ані корупції “крила підрізати”, ані одної повноцінної реформи зробити, ані вирішити питання чи то з “євробляхами”, чи то з громадським транспортом у містах. Поки одні країни тонуть у історичних дискусіях, застарілому державному управлінні та обмеженому мисленні, інші країни реально перейшли у 21 століття з його технологіями, викликами та успіхами.