Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

фото Георгія Ключника

фото Георгія Ключника

Внутрішня політика

Внутрішня боротьба між елементами однієї корупційно-олігархічної системи

Режим Порошенка-Яценюка пішов в активну “лобову” атаку на Тимошенко через газові контракти 2009 року. Досить цікаво спостерігати як одні елементи корупційно-олігархічної системи топчуть інші елементи цієї ж системи. Що Порошенко, що Тимошенко вже більш ніж десятиріччя паразитують на українській державі і фінансових потоках. При тому цинічності і масштабам їх паразитування можуть позаздрити більшість українських політиків. Внесок Порошенка і Тимошенко в наше життя не варто недооцінювати. Вони спільно розвалювали “сопливу адміністрацію Ющенка”. Поки Тимошенко вчилась азів корупції в Лазаренка і будувала своє “газове царство” Порошенко подарував нам Партію Регіонів, СДПУ(о). Не будемо забувати, що саме Тимошенко породила таких політиків-негідників як Яценюк, Ляшко та інші. Якщо Кучма був архітектором цієї системи, то Порошенко з Тимошенко були ключовими цеглинами її фундаменту, а згодом, на шкоду державі і народу, використовували і зміцнювали цю систему для власної наживи (використовуючи чи то Ахметова, чи то Путіна). Вони постійно йшли поруч в “любовній ненависті” і після нетривалого забуття повертались і несли свою брехню про життя по-новому. А насправді мріяли дорватись до крісла-корита і вчергове поставити раком багатостраждальну країну.

Порошенко вважає, що ті, хто у 2009 році підписував газовий контракт із Росією, повинен понести політичну відповідальність. І я з тим абсолютно згоден. А ще Порошенко разом з Тимошенко повинен понести не тільки політичну, але й кримінальну відповідальність за злочини проти національних інтересів держави, національної безпеки та народу України. Статті в них думаю будуть досить ідентичні. Від корупції і до державної зради. Від офшорів і до здачі економічних інтересів РФ у власних політичних цілях. P.S. “Газово-шоколадна парочка”.

Держава як інструмент репресії у руках «брудних» політиків

Усіх українських політиків можна відрізнити за критерієм сприйняття влади. Кучма сприймав державу як керівництво виробничим підприємством. І тому запровадив “систему”. Для Ющенка держава була як “заноза” і проблема у світі його хобі. Та зовсім по-іншому державу сприймали і сприймають Тимошенко, Янукович і Порошенко. Для них держава – це інструмент тотального репресивного контролю. Це яскраво довів Янукович і Ко. До нього це не менш яскраво довела Тимошенко. Вона дійшла до особистого контролю усіх процесів і проведення “нічних нарад”. Вона у своїх “владних маніях” вирішила, що єдина здатна на прийняття рішень. Порошенко узяв від попередників усе найгірше. Він вирішив стати на чолі олігархічної системи неокучми. Методами протидії бізнесу, політичним опонентам і активістам він вже уподібнився Януковичу. А от Тимошенківську версію контролю він перевів у режим. У центрі цього режиму він поставив свою адміністрацію та корупційну сімку. І якщо його попередникам було достатньо контролю політики та бізнесу, то він пішов далі і намагається через ЗМІ і ботоферми взяти контроль і над свідомістю людей. При тому робить це в особливо цинічній спосіб. У співпраці з ворогами України.

Рейдерські захоплення державних органів середньої ланки

Теперішня українська влада вирізняється неймовірним бажанням взяти під контроль абсолютно усе. Після захоплення усіх ключових інститутів у державі вони повільно і технологічно продовжують свої рейдерські захоплення повністю непідконтрольних їм органів. Тривають атаки на НАБУ, інші елементи антикорупційної інфраструктури, опозиційні структури. Після рейдерського захоплення Координаційного центру з надання правової допомоги на черзі стоїть вже і Уповноважений парламенту з прав людини. І спроби захопити цей орган для злочинної і корупційної влади не дивні, адже саме Офіс уповноваженого з прав людини активно працював у напрямі розвитку механізмів відповідальності за недотримання права громадян на доступ до публічної інформації. А влада все ж хотіла робити таємно і не інформуючи людей. Так легше деребанити.

Блокада антикорупційних зусиль

Критична ситуація з корупцією в Україні полягає в тому, що маючи факти про корупційні злочини їх навіть важко просунути на етап відкриття кримінального провадження. Як і в цій справі заставити виконувати прокуратуру свої функції мав суд у своєму окремому рішенні. Розслідування політичної корупції в партії Тимошенко не має бути одиничним актом переслідування. Усі інші партії щодо яких були виявлені порушення (а це як провладні, так і опозиційні) мають пройти “фінансове” очищення. А от атакувати сайт спільноти журналістів-розслідувачів – брудна технологія. І певно спільна для олігархічних сил провладного та опозиційного характеру.

Гуманне правосуддя щодо корупціонерів та терористів

Українське корумповане правосуддя найбільш гуманне у світі. Воно не садить не тільки корупціонерів, але й сепаратистів та терористів.

“Кремінський районний суд виправдав Сергія Баранова, який свого часу був на “посаді” так званого “міністра вугільної промисловості ЛНР”.

“Суд виправдав екс-мера Стаханова Юрія Борисова,що організував і забезпечив проведення в Стаханові незаконного референдуму 11 травня щодо відокремлення Луганської області від України”.

П. С. А ще в нас буде дуже гуманний Верховний суд. Бо наплювавши на негативні висновки Громадської ради доброчесності ВККС буде з задоволенням у таємному режимі протягувати суддів-злочинців (що діяли проти Майдану) та суддів-корупціонерів до “нового” Верховного Суду.

Зовнішня політика

Про безвіз як псевдорозрив з «російською імперією» і «совком»

Порошенко пафосно заявив про безвіз як остаточний розрив з «російською імперією» і «совком». Тут два варіанти: перший – Порошенко має недостатньо інформації для адекватного аналізу і «сліпий» щодо реалій в нашій державі, другий – то все свідома цинічна брехня. Розберемось по пунктах.

По-перше, завдяки міцній і палкій співпраці Порошенка з російським агресором усі «російсько-совкові» елементи чудово відчувають себе в Україні (війни ж нема, візового режиму ж нема, статусу окупованих територій ж нема, обмеження торгівлі ж нема). В нас є проросійські політичні партії (яких Порошенко зробив своїми політичними партнерами і з якими успішно «деребанить» політичні і економічні активи), проросійські телеканали (які входять в ТОП-охоплення по аудиторії і досі непокарані за сепаратизм і допомогу агресору), проросійські мери (з російським паспортом) і проросійські місцеві влади, ледь не третина енергетичної системи країни належить наближеним до Путіна російським бізнесменам, ледь не третина фінансового ринку країни належить російським банкам, ледь не половина ринку мобільного зв’язку належить російським мобільним операторам. При тому, Порошенко тривалий час продовжує заробляти на своїх «цукерках» в РФ, спільно з Ахметовим заробляє на торгівлі і контрабанді з російськими терористами, російські банки захищає ставленик президента на посаді голови НБУ, російський бізнес у тісній співпраці з владними структурами БПП продовжує економічну «окупацію» України. А ще згадаємо «шабаш російських імперців» на 9 травня і як цей «шабаш» захищав режим Порошенка. І в якості вишеньки на торті додамо про те, що до цього часу у Львові продовжує стояти «монумент радянської окупації» та планується «Альфа-джаз».

По-друге, «совок» як пострадянська інфекція долається структурними реформами, якісною зміною життя українців та відмовою від старих практик. На вчорашньому святі, що за словами Порошенка було святом відходу від «совка», як ніколи команда президента проявила свою абсолютну «радянську совковість». Вчора Порошенко намагався нав’язати народу своє розуміння «свята». Для цього він адміністративним тиском і силою зігнав у чергову збудовану ним чи то клітку, чи то будку, бюджетників з сфери освіти. І у кращих традиціях «радянських вождів» влаштував «бал чортів» в серці європейської столиці. «Совкова формула» тут проста: або ви мене любите незалежно від того що я роблю, або я вас силою правоохоронців і ЗМІ заставлю стояти і робити вигляд, що ви мене любите.

Порошенко дивується, що народ не вмер в екстазі від його «найбільшої перемоги» при тому, що економіка країни лежить в руїнах, всі ключові процеси в державі робляться на вигоду олігархам і на шкоду людям, реформи абсолютно провалені, а корупція є головним і основним заняття чиновників режиму Порошенка. Він вважає, що за це все ми маємо бути йому вдячні і радіти безвізу як «порятунку». І в цьому є його головний і беззаперечний «радянський совок головного мозку».

P.S. Найкращим наслідком безвізу могло би стати те, що усі представники корупційного та злочинного режиму Порошенка-Яценюка взялись б за ручки і колективно виїхали з України. Бажано в одну сторону.

Зовнішньополітичний популізм щодо НАТО

Парламент проголосував один закон і окремі політики проголосили його революційним кроком назустріч НАТО. А закон змінив лише одне речення. Замість “поглиблення співпраці з НАТО з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації” стало “поглиблення співпраці з НАТО з метою набуття членства у цій організації”. Відчули революційність цього рішення? Я не відчув. Бо така несуттєва змін формулювань внутрішніх законів жодним чином не наближає нас до НАТО. Щоб бути ближчим до НАТО потрібно робити три речі: 1) реформувати систему національної безпеки та збройні сили за стандартами НАТО, 2) працювати над переможним завершенням конфлікту на Донбасі, 3) впроваджувати якісні структурні реформи (у тому числі антикорупційні та економічні). Але режим Порошенка взяв за основу не впровадження реальних реформ, а пускання “пилу в очі” українцям. При тому з ранку до ночі. Замість того, щоб робити зміни Порошенко займається тим, щоб переконувати нас, що зміни відбуваються, тобто діє за схемою банального шахрая. Зовнішньополітичний брехливий популізм.