Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

site.ua

site.ua

Внутрішня політика

Між «класичними парами» та «темними конячками Макрона»

П’ять висновків з лекції одного з провідних українських політологів Володимира Фесенка на курсі політичного піару:

- Ключовими факторами майбутніх виборчих кампаній стануть: загальна недовіра до усіх політиків, неоднорідність політичного поля, високий рівень соціальної напруги та неврозу суспільства, відносна слабкість влади внаслідок історичного дефіциту державності та слабкість та розпорошеність опозиції;

- Ключовими чинниками майбутніх кампаній будуть: втома від війни, відсутність можливості до соціально-економічного стимулювання виборців, зовнішні чинники;

- Для чинної влади принциповим є проведення президентських виборів до парламентських, а, отже, шанси на дострокові парламентські вибори є мізерними;

- В Україні існує «запит на Макрона», але нема поки нових політиків такого типу. Поруч з тим кампанії 2019 року напевно будуть першим шансом для «темних конячок»;

- Конфігурацію другого туру важко передбачити, бо є багато шансів на сюрпризи. Це може бути «класична» пара Порошенко-Тимошенко, а може бути присутність у другому турі або зручного спаринг-партнера для влади, або фаворита другого рівня (Гриценко, Садовий), або «темної конячки».

Нам не заборонено ані критикувати, ані мріяти

На Раді регіонального розвитку Порошенко вчергове продемонстрував, що живе у паралельній реальності, хоча і дуже добре обізнаний з тим як і за що його критикують. По-перше, президент зневажливо применшив розміри останніх акцій протесту і обізвав більше 10000 учасників акцій «Велика політична реформа» у Києві та у обласних центрах «30-40 людьми, що називають себе всеукраїнською акцією». Свої страхи і огиду до людей, що з ним незгодні, гаранту варто виражати явно з більшою повагою. Він вже певно забув, що саме завдяки жертвам таких людей він прийшов до влади. По-друге, гарант вкинув декілька майстерних цитат щодо «зрадофілів, яким постійно щось не подобається». Порошенко забув, що Україна – це не його корпорація Roshen і навіть не Радянський Союз. Тут не мають з усім бути згодні як на засіданнях КПСС, тут існує певна свобода слова і існує право на обґрунтовану критику. І враховуючи, що реформи впроваджуються темпами «черепахи», готується здача національних інтересів на Донбасі, а демократія через узурпацію влади та репресії згортається кожного дня, то критика є життєво необхідна для держави. І так розумію, що зрадофілами президент обізвав наших Західних партнерів і міжнародні фінансові інститути? (бо їх риторика не менш критична). І відповідаючи на цитату Порошенка не можна не відзначити: так, варто критикувати кривизну доріг, короткість мостів, уродливість театрів і несмак борщу, як і відсутність системних реформ, відсутність волі до боротьби з корупцією та до професійного захисту інтересів держави у світі. Піарне перерізання стрічок поки що швидше доводить до жахливих пожеж у дитячих закладах, ніж до реального підвищення статусу України у світі. І так, я б хотів космодром для міжгалактичних польотів і щоб Україна відповідала світовим трендам. Чи нам вже заборонено мріяти?

Сумнівні ніби-то правомірні кроки

Силові і безпрецеденті депортації соратників опозиційних політиків, обшуки у родичів опозиційних народних депутатів, жорсткі облави на молодіжні хаби з можливим десятком порушень норм кодексів і конституції як форми залякування? Добре коли працює міграційне законодавство, протидія корупції та запобігання поширенню і вживанню наркотиків серед молоді. Але все це має працювати в межах закону і процедур, бо тоді нелегітимними стають навіть ніби-то правомірні кроки.

Соціологічне збочення по-українськи

Хотів проаналізувати останні соціологічні рейтинги партій і кандидатів в президенти, але зрозумів, що проплачені політичні фантазії і казки тому не підлягають. Хіба психоаналізу. Це соціологічне збочення має висіти у музеї політичної корупції поруч з пропагандою Мінстеця. Єдине потішило – це поява у рейтингах Святослава Вакарчука. Так його пробують “викупати” у політичній багнюці, а, отже, розглядають як реального конкурента.

Політики «задовбують» суспільство

Довіра до влади і українських політиків в цілому на дуже низькому рівні. Цим пояснюється низька активність громади, цим пояснюється тотальна зневіра і цим пояснюється помітна «відмежованість» людей від політичних подій. Залишки залученості втрачаються ще десь і на просторах facebook. Але якщо дії влади і політиків продовжаться у такому ж руслі і в такому ж стилі, то буде загроза виникнення критичної огиди до політиків та політики. Огиди на фоні повної дискредитації інститутів як держави, так і громадянського суспільства. І тоді люди швидше вийдуть проти усіх політиків з гаслом «Задовбали».

Дешеве шоу навколо «смотрящих» Держгеокадастру

Гройсман у прямому ефірі і по-акторськи відсторонив від виконання обов’язків голову Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Цей гучний крок ми ніби-то мали сприйняти як символ боротьби з корупцією? Усі попередні “гучні” і безрезультатні затримання і відставки сприяють думці, що все це гниле і дешеве шоу. Бо тільки за останні дні можна було почути: 1) “Укроборонпром”, який очолюють наближені до президента менеджери, перераховує десятки мільйонів бюджетних коштів на фіктивні фірми (розслідування “Наших грошей” Бігуса), 2) НАБУ хочуть звинуватити у державній зраді через розслідування корупційних схем у оборонному секторі, зокрема, у “паливній справі”, 3) Окружний адмінсуд Києва ухвалив рішення відмовити позивачу “Центр протидії корупції” у задоволенні позову щодо оприлюднення декларацій керівництва СБУ.

Реальні причини корупції та рецепти їх подолання

На круглому столі з експертами фонду “Демократичні ініціативи” Іриною Бекешкіною та РПР Вадимом Міським обговорюємо проблеми подолання побутової та високопосадової корупції.

80% українців вважають корупцію серйозною проблемою, а до основних її ареалів відносять медичні установи, парламент, суди, уряд та прокуратуру. 25% давали хабарі особисто протягом останнього року. 35% схильні корупцію виправдовувати.

Причини? Неефективність держави та складність процедур, надмірні повноваження і регуляції, відсутність сервісного підходу, відсутність покарання за корупцію, суспільна зневіра.

Що робити? Відповідальність для корупціонерів через НАБУ та антикорупційний суд. Е-врядування та деперсоналізація послуг. Спрощення процесів і дерегуляція. Підвищення рівня життя населення та престижу державної служби. Реформи. Як високі штрафи виховують культуру, так і неефективність держави виховує корупцію. Тому реформи та антикорупційна освіта є додатковим виходом.

ТОП-3 корупційних подій вікенду

1) Нардеп Розенблат, якого звинувачують у хабарництві на 300000 доларів у «бурштиновій справі», пробував «змотатись» в Німеччину. Вже у літаку він був позбавлений можливості вилетіти. При ньому були знайдені гроші і дорогі «брюліки», які він назвав «подарунками діточкам». НАБУ заявило, що це була спроба вивезти гроші і докази вчинення злочину. І завело на нього справу ще й за незаконне отримання дипломатичного паспорта. Суд знов вчепив Розенблату електронний браслет стеження. В когось «невдалий рік».

2) Екс-стажеру на посаду заступника голови Запорізької ОДА вручили підозру щодо розтрати коштів при будівництві другої лінії оборони на Донбасі. Ось це називається «успішне» стажування.

3) Держаудитслужба заявила, що на Євробаченні-2017 «перевитратили» більше 8,5 мільйонів гривень та порушили закупівельні процедури на більш ніж 468 мільйонів гривень. Продуктивно хтось «наєвробачив».

Три економічні “бентеги” останніх днів

1) Україна піднялася в рейтингу Doing Business на чотири позиції. Тепер ми 76-ті серед 190 країн. Цікаво звичайно за які заслуги, але таких би новин більше.

2) Промислове виробництво в Україні у вересні 2017 року порівняно з відповідним місяцем 2016 року зменшилося на 0,3% проти зростання 1,2% місяцем раніше. Реальний сектор економіки навіть не зростає, а падає. Це економічний вирок.

3) В опалювальний сезон 2017-2018 років Україна входить з найбільш низькими запасами вугілля за останні чотири роки. І заява Гройсмана, що не він відповідальний за потенційний зрив опалювального сезону звучить як комунальна апокаліптична погроза.

Сторожова застава – черговий акт самоствердження українського

Українське кіно, як і українська музика продовжують інтенсивно розквітати. Вже не перший наш фільм (після Племя, Червоного, Гнізда горлиці, Поводира) не тільки якісний, але смачний і цікавий як кінопродукт. Цей фільм такий: у ньому є і глибока історія українства, і краса, і модерн. Емоції зашкалюють, бо гордий, що швидко піднімаємо голову. Ми дуже критичні і вимогливі до свого, але мусимо визнати, що українське стає дуже модним. І від нас потрібна лише підтримка: і добрим словом, і купівлею квитка в кінотеатрі. Тож давайте інвестувати у спільну українську гордість.

Зовнішня політика

Зовнішня згода чи зовнішня гра?

Найбільші політичні зміни в незалежній Україні відбувались за підтримки чи сприяння Західних партнерів з США та Європи. Можливо саме завдяки такій підтримці вони взагалі стали реальними. Якщо остання гостра риторика представників корупційної влади свідчить про готовність до силових чи депортаційних дій щодо окремих лідерів опозиції, то можна припустити що на такі дії може бути згода і Західних партнерів. І наявність такої потенційної згоди означає наявність двох потенційних речей: по-перше, широкої політичної домовленості між Банковою та адміністрацією Трампа про підтримку, по-друге, українська опозиція не змогла протягом останніх років довести Заходу, що вона може бути ефективною альтернативою чинній олігархічній владі. Можливо причиною цьому є недостатня активність громади, а можливо важка сукупність впливів ПостМайданного часу, війни і т.д. P.S. Якщо ж мова йде лише про заяви влади, то можна припустити, що Західні партнери використовують різні інструменти впливу, щоб стимулювати режим Порошенка до впровадження обіцяних, у тому числі і їм, змін.

Антикорупційна політика – основа для інвестицій

На 17-ому Міжнародному економічному форумі відбувається секція щодо міжрегіонального співробітництва та регіонального партнерства. Лейтмотив – залучення інвестицій і донорських коштів на розвиток Львівщини. Західні партнери, зокрема, представник ЄС, відзначив дві ключові перепони: перша – корупція та відсутність належної правової системи, що спричиняє рейдерський і судовий тиск на бізнес; друге – недоліки самої системи правління та адміністрування. P.S. Антикорупційна та політична реформи – найкращий економічний та інвестиційний стимул.

Між європейськими цінностями та європейським розчаруванням

Обговорили у Львові з експертами Інституту Горшеніна, фонду Еберта та Інституту міста результати соціологічного опитування “Українське суспільство та європейські цінності”. Мене у ньому зацікавили 4 блоки:

По-перше, якщо згадувати останні євроскептичні голосування у Чехії, Німеччині, а також референдуми “роздроблення” у Британії, Іспанії та Італії, то виникає враження, що рівень євроскептицизму у Європі щодо європейських цінностей мало чим відрізняється від рівня євроскептицизму до цих же цінностей в Україні. І виникає питання: То може ми до Європи значно ближче, ніж нам здається? У відповідь на це експерти відзначили, що варто розділяти сприйняття європейських цінностей та європейської бюрократії. Хоча в Україні, думаю, теж цінності і бюрократію добре розділяють. Експерти додали, що у Європі має місце “європейське розчарування” серед людей, що стали жертвами глобалізації (через фінансові кризи та кризу біженців особливо). До речі, як для нас, так і для європейців головною цінністю є мир.

По-друге, з першого логічно випливає інше питання: А чи цінності тут ключові? 84% визнають, що вони є релігійними людьми. Та з огляду на нашу ситуацію видається, що більшість з цих людей не практикує власні цінності у реальному житті. То можливо штрафи виховують культуру, як і ефективність держави виховує цінності, а не навпаки? Можливо європейські цінності до нас прийдуть автоматично з європейськими реформами управління і життя?

По-третє, велика група опитаних (25%) заявили, що виступають за український “зовнішній” шлях поза ЄС та Митним Союзом. 33% проти вступу України до НАТО. А що замість? Це так у “тіні” гуляють Балто-Чорноморський Союз та багатовекторний нейтралітет? Експерти зазначили, що серед таких “невизначених” багато хто є екс-прихильниками російських інтеграційних проектів, що зараз не знають за що виступати і що цими людьми ще будуть маніпулювати. Вважаю, що зараз альтернативи Західній інтеграції нема (чи то європейській, чи то балто-чорноморській).

По-четверте, лише 11% людей приймають активну участь у житті свого населеного пункту і лише 35% готові протестувати в умовах тотального провалу реформ. 2/3 населення свідомо готові віддати долю власної країни на вирішення невідомим політикам чи іншим людям (і це при тому, що в нас переважно не політичні лідери, а фолловери тимчасових настроїв). І це вже проблеми не лише класичного радянського патерналізму (за мене усе вирішать), але й нового антипатерналізму (держава не моє і хай собі там вариться на великий відстані від мене). І перше, і друге – крайнощі.

P.S. Окремо ще відзначу: а) українцями себе вважають 93%, б) українською мовою вдома спілкуються 60%, в) на 10% українців більше готові приймати в якості громадян колишніх злочинців, ані представників сексуальних меншин, г) 57% ніколи не були за кордоном, 77% не можуть собі це дозволити через матеріальний стан.

Звільнення Чийгоза та Умерова з надією на продовження

Звільнення з російських кривавих лап лідерів кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза – це чудова новина з надією на продовження. Навіть з тим, що це результат посередницьких дій Порошенка через диктатора Ердогана. Єдине що не хотілось би, щоб все це було частиною домовленості з послаблення санкцій чи використання звільнених у політичних цілях Банкової.

Черговий акт «російського» залякування

Черговий жахливий теракт у столиці України. Загинули мирні люди, важко поранені народний депутат Мосійчук та політолог Бала. Не вперше, швидще за все, російський “сусід” намагається нас залякати. Важко від усвідомлення того, що усі ми стали такі беззахисті перед військовими та терористичними загрозами. Ми стали беззахисні навіть на пішохідних переходах. Це наслідок і неефективної системи забезпечення національної безпеки, і дефіциту верховенства права, і відсутності консолідованого переможного тиску на російського агресора.

Російський агрессор – це непокараний злочинець

Російський агресор – це як непокараний український корупціонер ТОП-рівня, але у світовому масштабі. Усі знають злочинну природу і злочинну діяльність РФ у світі і всередині країни, цьому є беззаперечні прямі докази і факти, але ніхто з тим реально нічого не може зробити. Ще й веде з ним переговори, діалоги про «відновлення стосунків», запрошує спікерів цього великозлочинця для того, що воно ще відкривало рот. А тим часом, 1) Росія наклала вето на резолюцію Ради безпеки ООН про продовження мандату місії з розслідування хімічних атак у Сирії, тобто дала зелене світло Асаду на продовження хімічного геноциду, 2) Запис надзвичайно різкого зростання тепла на борту літака Леха Качинського вилучили зі звіту польської комісії на прохання РФ, тобто на прохання РФ було вилучено прямий доказ вибуху і можливого спланованого вбивства колишнього президента Польщі, 3) доповідь Amnesty International прямо стверджує, що РФ не звільнилась від спадщини ГУЛАГу через нелюдські умови утримання ув’язнених у виправних поселеннях, 4) проект з викривання корупції Путіна OCCRP пов’язує з президентом РФ близько 24 мільярдів доларів, які контролюють люди з його оточення. Думаю, що ця цифра реально у три рази більше. І це є ціна збагачення Путіна – жертви у світі та жертви всередині РФ.