Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

фото Георгія Ключника

фото Георгія Ключника

Внутрішня політика

Свято Державного Прапора – згадати і вшанувати

Свято Державного Прапора – це привід вшанувати усіх тих, хто загинув і продовжує гинути за Україну у спротиві російській агресії в Криму і на Донбасі. Тих, хто став в’язнем совісті чи покараний за любов до власної країни. Свято Державного Прапора – це привід згадати і підтримати тих, хто незалежно від злочинів внутрішнього ворога на Банковій продовжує вірити у майбутнє України і пов’язує своє власне майбутнє з Україною. Свято Державного Прапора – це привід згадати і підтримати тих, хто незалежно від загроз для власного життя, здоров’я та перспективи бореться з зовнішними та внутрішніми “демонами” України. Серед них як спроби знищити суверенітет та територіальну цілісність нашої держави від російського ворога, так і спроби корупційного та олігархічного режиму продати національні інтереси, багатства та народ. Саме тому спільне завдання і спільна відповідальність не дати реалізувати ці плани.

День Незалежності – помислити та оцінити

Кожен рік у День Незалежності важливо критично помислити. Спробувати зрозуміти у якому стані наша Незалежність і які є основні загрози для неї.

Перше і найважливіше – Незалежність України збережена. Протягом багатьох років іноземні держави робили різні спроби підкорити нашу країну, використати її у своїх цілях. На жаль, в певній мірі це їм вдавалось, бо різні українські влади дозволяли собі торгувати суверенітетом і незалежністю на російських і західних ринках. Ми продали ядерний потенціал за папірчик, який ніхто не захотів виконувати, ми не здобули реальних гарантій безпеки. Ми продали низку стратегічних інтересів за зовнішні кредити чи газові пільги, які стали наслідком неефективності владного ставлення до економіки. Ми поставили себе на шпагат пріоритетів ЄС-РФ і тим самим втратили перспективу створення союзу Балто-Чорноморських держав. Порошенко одним махом пробував продати суверенітет і незалежність країни через Мінський договорняк з Путіним, але українське суспільство йому цього не дозволило. Українці проявляли свою силу, коли українську незалежність пробували спрямувати в русло минулого (так це було з відмовою від Євроасоціації Януковичем), і коли її пробували системно обміняти (так це було з Мінськом-2).

Друге і не менш важливе – на даний момент Незалежність України є загальновизнаним у світі фактом. Це підтвердила міжнародна підтримка України, голосування на Генеральній Асамблеї ООН щодо Криму. Ніхто, окрім напевно російського агресора, не ставить під сумнів сам факт того, що українська нація здобула, має і буде мати власний незалежний український проект, власну формулу внутрішнього і зовнішнього розвитку. Саме незгода з правом України на реалізацію незалежного проекту і є причиною російської окупації Криму та агресії на Донбасі. Наявність нашого проекту не означає, що не буде спроб тиску, підкорення, шантажу, але це означає, що політика України у важливих питаннях не зможе бути цілком визначеною у Москві чи Вашингтоні. Навіть якщо на якийсь зрадливий ультиматум піде корупційний та олігархічний режим, то цей ультиматум впевнено і швидко розіб’є український народ. На жаль, слабкість нашої країни внаслідок антинародної політики чинного режиму створює умови для посилення зовнішнього впливу. Саме тому виникають польські ультиматуми щодо нашої історії, угорська дифузія на Закарпатті чи подальші спроби РФ визначати внутрішній порядок денний. Поруч з цим, не можна не відзначити і позитивний момент зовнішнього тиску: завдяки вимогам МВФ і ЄС була створена базова антикорупційна інфраструктура, завдяки постійним вимогам та реакціям послів G7 не зникли з порядку денного окремі реформи, або окремі корупційні злочини влади. На жаль, негативного тиску забагато, а позитивний у дефіциті. Цей тиск свідчить про те, що геостратегічно та геополітично наша держава займає важливе місце серед пріоритетів великих держав.

Третє і ще не менш важливе – для того, щоб бути максимально Незалежними українці повинні позбутись від усіх окупацій. І від окупацій російського агресора, і від окупацій внутрішнього ворога. Для того, щоб бути Незалежною повноцінно Україна має позбутись старих радянських практик та патерналізму, старих радянських та збанкрутувалих політиків, всеохопної корупції, олігархії, монополій на владу чи бізнес, страхів і громадської пасивності. Незалежність України – це не стан територій, не стан владних кабінетів, а сумарний стан потенціалу до незалежності кожного громадянина. Саме тому для Незалежності країни потрібна економічна незалежність, політична зрілість та культурна проактивність кожного з нас.

Вітаю з Днем Незалежності! Слава Україні!

Токсичні заяви на ключові свята

Свято Державного Прапора та День Незалежності Порошенко вчергове використав для виголошення своїх брехливих, або токсичних заяв.

У сфері зовнішньої політики та оборони «гарант» заявив:

«Дорога у нас одна: широкий євроатлантичний автобан, що веде до членства в Європейському Союзі та членства в НАТО». Кондитер частково правий у тому, що у нас одна дорога (хоч і чомусь Балто-Чорноморський напрям він цією заявою ховає), але проблему полягає в тому, що без подолання корупції до ЄС і НАТО ми не доїдемо ніколи. Через корупцію цей автобан так ніколи і не виникне, бо на його місці буде дирява і знищена від крадіжок дорога. Не пусті заяви, а реальна боротьба з корупцією і впровадження реформ є шляхом на великий Захід.

«Попереднє керівництво Міноборони має понести відповідальність розпродаж військової техніки і знищення армії протягом 2010-2012 років». Подібна заява є притаманною президенту. Злочинців і зрадників періоду 2010-2012 рр. однозначно варто покарати. Але покарати треба також злочинців і зрадників 2014-2017 рр., які прокручували корупційні схеми в «Укроборонпромі» і підривали нашу обороноздатність. А також тих генералів і військове керівництво, що відверто сприяли винищенню Цвіту нашої нації у боях та котлах війни з РФ. Чомусь Петро Олексійович забуває про злочинців по-новому, адже вони є його політичними соратниками, партнерами та спонсорами.

У сфері внутрішньої політики він заявив:

«Я впевнений, що нам вистачить розуму і сил, щоб політичну боротьбу всередині країни утримувати в межах європейських стандартів, цивілізованих стосунків влади і опозиції, щоб ворог не зміг підірвати нас ізсередини, щоб п’ята колона і не думала підняти голову». Нормальну політичну боротьбу в Україні підірвав корупційний та олігархічний режим Порошенко. Він зрадив Героїв та ідеали Революції Гідності. Започаткував чи продовжив корупційні схеми по-новому. Першим своїми діями вийшов за межі європейських стандартів розпочавши політичні переслідування опозиції, антикорупційних активістів та добровольців. Першим, в порушення Конституції і законів розпочав чіткий курс на узурпацію влади, звуження демократії і прав людини та усе це на фоні поглиблення торгівлі і взаємодії з російським агресором. Тому в Україні першою колоною є сам режим Порошенка, а п’ятою його політичні партнери Ахметов, Бойко, Льовочкін та ін.

«Відкотити назад нас можуть дії політиків-популістів, які дестабілізуючи ситуацію всередині країни, здатні звести нанівець всі наші зусилля. Такі дії з деморалізації суспільства є небезпечними». Відкотити назад нас можуть лише політики-популісти при владі. Порошенко і Гройсман є найбільшими популістами у цій країні. Усі свої злочини вони намагаються подати у шоколадній обгорці через підконтрольні їм ЗМІ. Найбільшим фактором дестабілізації України сьогодні є безаконня, безлад та хаос, олігархічні договорняки та всеохопна корупція чинної влади. Саме вчинки таких людей як Порошенко, Яценюк, Аваков, Пашинський, Кононенко, Грановський, Гонтарева, Стець, Насіров, Рева є головними інструментами деморалізації суспільства.

Шукати приводи залишитись, а не залишити

Про статтю Мостової. Перше – це добра діагностика реальності. Автор є блискучим журналістом, що підтверджує наскільки широко розійшлась стаття. Не вперше, але добре вловлений важливий момент – злочини влади у різних сферах спричиняють базовий негативний наслідок: багато українців емігрували і ще багато українців реально думають над цим. Еміграція людей – важливий індикатор стагнації, що заперечує пропаганду влади про реформи та успіхи. Тому порохоферма так «бризкає слиною». Друге – потрібно шукати не приводи полишити країну, а причини у ній залишитись. Кожен має право шукати кращого майбутнього для себе за межами України, але кожен має право боротись за краще майбутнє для себе в Україні. Тому кожен має робити вибір і в умовах війни з внутрішнім і зовнішнім ворогом найгірший з усіх виборів – це не мати позиції, відсторонитись, робити вигляд, що нічого не відбувається, або що це не стосується усіх.

У пошуку 144 реформ

В Україні реалізовано 144 реформи. Принаймі, так заявив Головбудівельник собачих будок. Не відчули? Не згодні? Тоді Ви агент Кремля, п’ята колона і ворог нації. Бо у хворій голові представників режиму Порошенка реформами можна назвати і торгівлю з терористами (експортна певно реформа), і стрільбу Пашинського (реформа гідності), і шалену корупцію (інвестиційна реформа в незадекларовані маєтки, машини). А ще відкриття реставрованих мостів, шкіл і районних лікарень за участі Петра – то певно ще три реформи. На ділі ж є лише дві зміни через Порошенка – це державна зрада і корупційна олігархізація як основи політики з узурпації влади.

Прозорий авторитаризм

Ми живемо в унікальній країні. Вона одночасно дуже авторитарна і дуже прозора. При владі знаходиться відверто корупційний, олігархічний, бандитський режим. Влада узурпована, ЗМІ захоплені, закон і людське життя вартують небагато. Влада у відкриту доїть усіх відвертими схемами (Роттердам+, злочинні тарифи та інші комунальні схеми, автогаз). Незгодним ламають ребра та щелепи (Харків), б’ють до крові і струсів мозку (Сабарів), шиють кримінальні справи (Шабунін), незаконно видворяють з країни (Саакашвілі). І всі про це знають. А реакції нема. Сидимо і чекаємо. Думаємо, що до нас не дойде. Дойде. Але тоді вже буде пізно шукати тих, хто захищатиме інтереси України. Усі горді і нездатні домовитись про війну з спільним внутрішнім ворогом будуть сидіти у тюрмах режиму Порошенка-Авакова.

Корупція по-новому

Публічна розправа над антикорупціонерами набирає обертів. Так заявила Transparency International. Розправа триває у регіонах. Так каже практика останніх днів. У ЗМІ проходить інформація, що готуються нові репресії проти опозиційних депутатів (тепер Сергія Лещенка та Віктора Чумака). На це у корупційної влади час і воля є.

А на що ж у влади часу і волі нема? І це за останні декілька днів. 1) на розкрадання 558 мільйонів гривень на “Укроборонпромі” та “фінансову діру” у 6 мільярдів в системі Міноборони, 2) на 809 млн грн дотацій (42% від усіх дотацій для аграріїв) для груп компаній Миронівського хлібопродукту, якими володіє друг Порошенка і аграрний магнат Косюк (гляньте фото його феноменального помістя), 3) на щомісячні нарахування виплат для чиновників Міністерства “юстиції” в розмірі від 1 до 4,5 мільйонів гривень (які як заявив Мінюст “по бюджету не б’ють”).

P.S. Корупція влади в Україні неймовірна по масштабам та цинізму. Але найбільш цинічна – це корупція на війні та ще й з користю для агресора чи терористів. Ось так державна шахта на Волині корупційним шляхом закупила обладнання в “ДНР”. Корупція по-новому вражає.

«Кругообіг сечі в природі»

В Порошенка вже закріпилась нова традиція – нагороджувати корупціонерів, екс-януковочів та сепаратистів державними нагородами на честь державних свят. На День Незалежності “гарант” вчергове відзначився і присвоїв спеціальні військові звання Демчині, Аброськіну та Пісному. Нагадаємо, що заступника голови СБУ Демчину підозрюють у приховуванні майже всіх його статків, за що відкрите кримінальне провадження у НАБУ. Також його підозрюють у кришуванні “горіхової мафії”, тиску на бізнес та маніпуляції з ринком скрапленого газу, а також організацію псевдо-акції під будинком Шабуніна. Перший же заступник голови Нацполіції Аброськін відомий своїми потенційними зв’язками з окупантами Криму та терористами Донбасу, злочинною протидією блокаді Донбасу, а також покриванням сепаратиста Голубана, що разом з колегами незаконно проникав у будівлю парламенту. Крім того, недавно Аброськін виступив з ініціативою ввести кримінальну відповідальність за незаконний перетин кордону під ситуацію з Саакашвілі. Пісний же відомий більше на Львівщині своєю “діяльністю” у податковій, економічному департаменті МВС (що супроводжувалась акціями протесту) та відділ “К” СБУ. P.S. Дмитро Гнап то все прокоментував дуже влучно: “Це такий кругообіг сечі в природі”.

Коли корупціонери – друзі, а окупанти – партнери

Влада через нагородженого Порошенком СБУшника Демчину зачищає ринок скрапленого газу під пропутінського Медведчука. І ціни на автогаз стають вищими, ніж в ЄС. У Сабарові Вінницької області найняті владою міста тітушки в кров б’ють жінок та журналістів, що захищають поле від перетворення на цвинтар. Зате жодної реакції від влади щодо будівництва арок Керченського мосту саме такими, що підривають потенціал українських портів. Влада діє за логікою: корупціонери – друзі, окупанти – партнери, національні інтереси та люди – вороги.

«Чистий» Порошенко

НАЗК перевірило е-декларацію Порошенка і не знайшло жоооодного порушення. Ні незадекларованих офшорів, ні іспанських вілл, нічого. Чистий як скло, чесний бізнесмен. На цьому плювку в обличчя кожному українцю антикорупційну реформу в частині декларацій можна вважати похованою. P.S. Тим часом, директору Samsung дали 5 років тюрми за хабарництво.

Забутий пароль як символ влади непрофесіоналів

Кабмін підвищив зарплати прокурорам у 2-3 рази. Щоб переслідувати опозицію, активістів та бізнес їм певно треба більше мотивацій від замовника з Банкової. Та вчора мені сподобався судовий розгляд справи перестрілки в Княжичах. Суд перенесли, бо прокурори не змогли показати відео-доказ, бо забули пароль до свого ноутбука. Сумно, коли державою керують корупціонери і бандити. Але не менш сумно, коли нею керують непрофесіонали, недоумки та відверто хворі люди.

ДТП з політичним фоном

Жахлива ДТП за прямої чи опосередкованої участі власника ФК “Карпати” та телеканалу ZIK Димінського має дві темні сторони. По-перше, припинилось людське життя. На українських дорогах за рік гине більше 10000 людей. Це більше ніж на війні. Тому дисципліну на дорогах треба встановити. Там хаос. По-друге, незалежно від того був Димінський за кермом чи ні – ці страшні події напевно стануть предметом політичних “торгів”. Димінський може пробувати уникнути кримінальної відповідальності. Центральна ж влада може пробувати використати цей момент, щоб через прокуратуру, суди та інші органи “підвісити Димінського на гачок” задля політичного контролю над опозиційним телеканалом ZIK. У будь-якому випадку, на фоні обірваного життя людини будуть відбуватись брудні справи. На жаль, навіть окупація Криму та Донбасу не скасували таку брудну реальність.

Класичний цинізм: син нардепа Шуфрича за кермом Bentley на пішохідному переході калічить людину. Перелом ноги, вивих руки, травми голови. Але Шуфричу-молодшому нічого не буде. Луценко і йому подібні відмажуть. Придумають чергову “епілепсію”. А от Шуфрич старший різко розпочне хвалити Порошенка і голосувати як треба Банковій.

Втрачений потенціал військового прогресу

Як і минулого року Україна опинилася на 30 місці у світовому рейтингу армій Global Firepower. Ані відкату, ані прогресу не відбулось. За останні роки у нас дійсно помітні зрушення у цьому плані і, на жаль, часто всупереч волі держави. Тому подякувати за це досягнення варто волонтерам і воїнам, що боронять, і що полягли за Україну. Полягли у тому числі через злочинні рішення вищого керівництва (як під Іловайськом). Полягли у тому числі і через дефіцит обороноздатності внаслідок корупції друзів “гаранта” Пашинського та Гладковського в “Укроборонпромі”. Без них могли б бути вже у топ-20 армій світу.

Запит на звуження функцій держави

Підтримую заклик від батьків школярів, які просять президента, міністрів, нардепів та чиновників не робити собі піар-кампанії на навчальних урочистостях 1 вересня. Підтримую заклик тому, що він є яскравим свідченням запиту на звуження впливу держави на суспільство.

Практика не тільки останніх років, але цілих періодів незалежності України свідчить про те, що розширення держави згубно впливає на нашу країну. Держава виступає неефективним власником та перепоною, а не стимулом розвитку економічних процесів. Розширення державних повноважень та сфери державного регулювання робить масштабнішими корупцію, бюрократію, патерналізм. Політизація та одержавлення культури, спорту, освіти спричиняє деградацію та стагнацію цих сфер життєдіяльності суспільства. Поруч з одержавленням завжди крокує монополізація, олігархізація.

Який вихід з цієї ситуації? По-перше, держави має стати менше. Мова про суттєве скорочення державного апарату, ліквідацію міністерств, контролюючих органів та відомств-паразитів, цілих неефективних вертикалей влади. В якості бази тут є впровадження е-врядування. По-друге, держава має стати вужчою у своїх повноваженнях. Все більше сфер життя країни мають стати більш приватними, конкурентними, та менш регульованими, бюрократизованими. В якості бази тут є лібералізація влади, бізнес-простору, податкової та дозвільної системи. По-третє, децентралізація повноважень має стати реальною, а не керованою. Передавання повноважень на місця має супроводжуватись фінансово. Процес створення громад незалежним від вертикалей та центральних впливів. По-четверте, має змінитись сама природа держави. Замість інститутів примусу та тиску мають постати інститути сервісу та обслуговування.

Гройсман без освіти

Гройсману, щоб в порушення Конституції стати головою уряду, не треба було вищу освіту. І щоб порушувати Регламент як спікер парламенту. І щоб матом крити віце-прем’єра. І щоб вести себе як відверте бидло на селекторній нараді. І щоб кришувати корупційні і олігархічні схеми Порошенка. І клеїти дурника, що він не в курсі. Ось так людина без освіти показує як треба “керувати країною”. Ганьба і сором нації.

Самооаналіз персональної відповідальності

Кожному українцю давно пора впровадити детальний самоаналіз ккд. Що корисного він робить для України? Які компетенції має чи здобуває для їх інвестування в розвиток України? Які суспільноважливі проекти / активності реалізує, або в яких бере участь, або які підтримує фінансово? Є про що перед собою звітувати? Є над чим задуматись? Балаканину у фб не підкріплену діями, або фото-хизування відпочинками і іншими суспільнонекорисними діями туди не запишеш.

Зовнішня політика

На східно-південному фронті майже без перемін

Після зустрічі Волкера-Суркова та телефонних переговорів “Нормандської четвірки” нема жодних підстав стверджувати, що ситуація на Донбасі зміниться. Не виконане “хлібне перемир’я” перейде у невиконане “перемир’я 1 вересня”. Нема жодних підстав стверджувати, що анонсована ідея Порошенка про миротворців знайде підтримку серед учасників переговорів. Поруч з тим, не можна не відзначити взаємну суперечність заяв Порошенка та Турчинова. Поки Порошенко заявляє, що “все найгірше позаду”, Турчинов говорить, що РФ готує вторгнення через навчання “Захід-2017″. Обидві ці політичні заяви є спробою напустити туман на два факти: 1) Путін не піде на гостре силове загострення до проведення Чемпіонату світу з футболу в РФ, 2) режим Порошенка і його політика на розвал країни повністю влаштовує Путіна, а тому нема жодної гострої потреби ескалації проти режиму на Банковій в існуючих умовах.

На кримському фронті відбулась несистемна, але помітна активізація. Прокуратура Криму підготувала підозри “няші” Поклонській та обвинувачам Умерова. Також розпочаті міжнародні процедури щодо гурту Scooter, що виступив в окупованому Криму. Підготовлене і звернення до НАСА щодо порушення екологічної безпеки при будівництві Росією Керченського моста. Також прокуратури Криму завершила оцінку збитків від окупації півострова, що склали 1 трильйон 80 мільярдів 352 мільйонів гривень. Це краще ніж існуюча повна і мовчазна здача півострова.

Парад хибних американських вражень

У День Незалежності очільник Банкової намагався використати присутність міністрів оборони іноземних держав та спільний військовий парад для створення хибних вражень.

Результатом візиту міністра оборони США Меттіса та переговорів спецпредставника Волкера стали лише дві речі: негативна і дуже погана. Негативна – нема нових домовленостей щодо отримання від США летального озброєння, є лише заява про те, що буде рекомендація керівництву США (не дарма Порошенко про це промовчав).

Дуже погана: спецпредставник США Волкер заявив: «саме те, над чим ми повинні працювати – як ми можемо забезпечити безпеку і, таким чином, мати політичний процес, який дозволить нам добитися особливого статусу і дасть можливість провести вибори». Очевидно і зрозуміло, що протягом осені нам потрібно буде чекати чергової ганебної спроби проштовхувати «особливий статус» Донбасу та спробу затвердити проведення виборів там у присутності російських військ. Мантра про «безальтернативність» антидержавних Мінських домовленостей має шанс отримувати нове дихання від зусиль Порошенка-Волкера.

Як Юнкер став зрадофілом

Тільки Головбрехло почало виголошувати гучні заяви про автобани до членства в ЄС і НАТО, як спецпредставник США Волкер та президент Єврокомісії Юнкер присадили “шоколадного корупціонера” на місце. Волкер наголосив, що ми не готові до НАТО, а Юнкер не погодився з тим, що Україна близька до членства у ЄС та НАТО і додав: “Україна зараз не є європейською країною, в сенсі членства в ЄС”. Найсумніше в цій історії не те, що Порошенко безвідповідально жонглює заявами як і долями людей. А те що нам багато в чому далеко до Європи. І мова не про дороги чи рівень життя. Мова про антиєвропейську, олігархічно-корумповану і нецивілізовану владу. Мова про пасивне, слабке, депресивне та розколоте амбіціями громадянське опозиційне суспільство.

«Республіканська інфекція» для Трампа

Американські двопартійні еліти поступово “інфікували” Трампа “республіканськими традиціями”. Жорстка політика щодо економічних та інформаційних відносин з Китаєм, агресивний взаємний піар на темі КНДР, спроба саботувати ядерну угоду з Іраном, посилення військової присутності у Афганістані, тиск на Європу через її безпеково-фінансову безвідповідальність – лише деякі з прикладів. Тільки Росія залишається не до кінця нагодованою “республіканізмом”. Поки Трамп пручається Путін отримує нові санкції, обмеження у кіберсфері та фінансовий swift-тиск. І дуже добре, що американські інститути влади працюють раціонально навіть в умовах “розхитаного” Трампа.