Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

фото Георгія Ключника

фото Георгія Ключника

Внутрішня політика

Нова хвиля системного тиску на журналістів, активістів та опозицію

Тиск на журналістів, антикорупційних активістів та опозицію посилюється. а) В Конча-заспі біля одного з ресторанів, де в цей час перебував Порошенко та інші високопосадовці, на журналістів напали співробітники Управління державної охорони (заява журналіста “Схем” Михайла Ткача). У позові Авакова проти Саакашвілі щодо захисту честі і гідності відповідачем чомусь виявилась журналістка ZIK Тетяна Даниленко. Українські медійники обурилися і зробили заяву з приводу дій СБУ, а саме “візиту” до редакції ”Української правди” (звернення главреда УП Севгіль Мусаєвої під яким підписались ще 33 журналісти, або медіа). б) У Харкові побили антикорупційного активіста Євгена Лісічкіна. У голови київської обласної організації від “Батьківщини” та іншого депутата Київради від “Батьківщини” обшуки. У НАЗК завели справу на опозиційного нардепа Дмитра Добродомова. Тривають адміністративні та кримінальні судові процеси проти Саакашвілі, Сакварелідзе та їх прихильників.

Звільняти і садити «по-новому»

Шокові новини, що стали буденністю режиму Порошенка. 1) Автори і виконавці злочинів проти Майдану відправляються на свободу. Апеляційний суд Києва випустив з СІЗО колишнього бійця “Беркута” Сергія Лободу, підозрюваного в побитті 22 активістів Євромайдану в 2014 році. 2) Автори і виконавці злочинів проти територіальної цілісності на Донбасі отримують часткову свободу. Ленінський районний суд Харкова відпустив із СІЗО обвинувачувану в сепаратизмі екс-мера Слов’янська Неллі Штепу і відправив її під домашній арешт. 3) На свободі і недоторканними залишається купа колишніх “регіоналів”, відверті проросійські “агенти впливу”, учасники антиукраїнських акцій в Одесі, Києві та інших містах. 4) У свою чергу, паралельно свободу втрачають патріоти, захисники України в АТО, “майданівці”, громадські активісти. Усі вони потрапляють під жорсткий політичний, судовий чи насильницький прес. P.S. Ось що означає “звільняти” по-новому і “садити” по-новому.

Влада ліпить з партії Саакашвілі злочинну організацію?

Тривають судові та юридичні процеси проти лідерів та прихильників партії Михайла Саакашвілі. Протягом останніх днів відповідні справи розглядались у Апеляційному суді Львівської області та Мостиському районному суді.

Під час розгляду апеляційних скарг у справі антикорупційного активіста та лікаря Майдану Василя Каця було прийнято рішення залишити рішення суду першої інстанції без змін. Це все при тому, що за позицією сторони захисту жоден з доказів кримінального провадження прямо не вказував ані конкретно на особу пана Василя, ані на його незаконні дії чи підтвердження таких дій. Батько двох дітей віком 2 років і 7 місяців залишився з запобіжним заходом у формі застави на 32000 гривень.

Під час розгляду другої скарги у справі учасника бойових дій в АТО та переселенця Олександра Бурцева було прийнято рішення відкласти розгляд справи на наступний понеділок через те, що прокуратура подала нечитабельні матеріали справи та через те, що в суду нема повного пакету медичних документів. У судовому засідання пан Олександр відзначив, що має важку хронічну хворобу, що його здоров’я стрімко погіршується, що СІЗО не може забезпечити умов щодо зберігання потрібних йому медичних препаратів, режиму харчування та надання медичної допомоги. Захисники підтвердили стан його здоров’я документами. На прохання про терміновий розгляд справи через ризики для підозрюваного суд відзначив, що через велику загруженість і зменшення кількості суддів не може розглянути справу раніше.

Вчора Мостиський райсуд Львівської області у адміністративній справі визнав винним у незаконному перетині державного кордону лідера партії “Рух нових сил” Михеіла Саакашвілі. За рішенням суду Саакашвілі повинен заплатити штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів (3400 грн) та 320 грн судового збору. Суд не погодився з аргументами захисту щодо: а) незаконності складення протоколу про вчинення порушення Саакашвілі, що був складений через 2 дні (а не через 3 години як того вимагає нормативний акт Міністерства юстиції). б) Також суд не погодився, що Саакашвілі перетнув кордон внаслідок крайньої необхідності з метою евакуації, бо відзначив, що перебування в автобусі за 10 метрів від можливого місця замінування було більш безпечним, ніж вимагати в прикордонників евакуації на територію України (як зазначив один з адвокатів, що на думку прикордонників вибухова хвиля і осколки зупиняться прямо на лінії кордону і до автобуса вирішать не прямувати). в) При цьому суд додав, що посадові особи, що перебували там у той момент, зокрема, генерал Єгоров, не були вповноважені на прийняття будь-яких заяв (у тому числі про евакуацію чи захист), хоч і на відео видно, що генерал офіційно повідомляє інформацію щодо ситуації на пункті пропуску. г) Крім того суд відзначив, що Саакашвілі після перетину кордону у встановлений законом порядок не звернувся до відповідних міграційних органів, оскільки, на подану до ДМС заяву Саакашвілі досі не має жодної відповіді, тобто як зазначила сторона захисту, суд визнав саме подання цієї заяви недостатнім.

Перед тим у процесі суд відмовився приймати рішення про власний відвід від справи через оприлюднення інформації від пранкерів про потенційний тиск на суддю зі сторони владних осіб. Відповідний запис розмістив у мережі пранкер Vovan (у ньому він ніби-то телефонує зазначеним суддям від імені відомого у Києві пана Грановського). Перед тим суддя також відхилив заяву захисту про тиск на суд і зі сторони ГПУ, а саме через публічні заяви Юрія Луценка.

Одразу після оголошення рішення прикордонники вручили аналогічний адміністративний протокол і одному з адвокатів Саакашвілі, а також анонсували підготовки таких протоколів ще щодо 20 осіб.

Перед тим один з лідерів партії Давід Сакварелідзе на своїй сторінці написав: “Вся генеральна прокуратура, яка через пристрій увімкнено допитувала мене, намагається пришити мені кримінальну справу за організацію масових незаконних дій при перетині кордону і прив’язати це до нашої партійної структури. Такого очевидного факту політичного переслідування як спробу виставити Рух Нових Сил як організоване злочинне угруповання поки що в світовій політиці та світовому правосудді напевно не було, за винятком країн Близького Сходу або Африки. Цікаво, що для нинішньої влади Партія регіонів досі не ОПГ, як і Кернес і Трухованим разом з іншими олігархами і схемниками. Справи по Майдану оповиті темрявою і тишею, Єнакієвські і Злочевський зняті з розшуків!”

В той же час у інформаційному просторі фактично нема інформації щодо такого ж стрімкого розслідування чи початку розслідування злочинів, на які вказав нардеп Юрій Деревянко, зокрема: “Заяви про розстріли і вбивства громадян і депутатів напередодні; Звезення тітушок в Краковець; Блокування поїзду Перемишль-Львів в Польщі; Блокування людей в пункті пропуску Шегині; Бездіяльність влади, генералів щодо евакуації дитини, жінок і громадян з метою забезпечення безпеки їх життю і здоров’ю”. Незаконне позбавлення громадянства Саакашвілі також залишається поза увагою, а документи для початку оскарження цього рішення в суді досі не надані. На жаль, далі буде.

Імітація «судової реформи»

Народні депутати не підтримали жодної поправки до законопроекту з так званого пакету “судової реформи”. Спроба Порошенко взяти правосуддя під тотальний контроль, ускладнити доступ до правосуддя для людей та обмежити можливості адвокатів та сторони захисту, на жаль, не приймає жодної іншої думки. Усім вже зрозуміло, що Банкова розглядає суди як складову подальших процесів з узурпації влади у державі і окремі випадки вияву незалежних судових рішень хоче задавити на старті. І все це відбувається на фоні “цинічних” судових рішень у двох “одеських справах”. У одній справі щодо загибелі дітей у таборі суд переносить відповідальність виключно на дрібних виконавців і залишає поза увагою реальних винуватців. У другій справі щодо подій “2 травня” Міський суд Чорноморська виправдовує 20 антимайданівців, звинувачених в організації та участі в масових заворушеннях.

«Позовний» індикатор незалежності ЗМІ

Деякі аналітики роблять складні дослідження, щоб зрозуміти які ЗМІ є залежними від влади, а які незалежними. Шукають факти, щоб розуміти чи у влади є воля до підвищення незалежності ЗМІ. А відповіді на поверхні. 1) Заступник голови СБУ Павло Демчина подав 16 позовів проти журналістів та активістів серед яких: Лещенко, Шабунін, Гнап, Касько, ZIK, Слідство. Інфо, Громадське Телебачення, ЛЮКС, Голос.UA. Вважаю їх тест на незалежність пройденим. 2) Начальник УДО Гелетей зустрівся з журналістами видання “Схеми” з приводу інциденту з «побиттям», але на зустріч запросив обрані ЗМІ. Були лише УНН, Главком, Прямий, а також запрошення отримали 112 та 1+1. Можливо це щось і означає. 3) Щодо волі влади, то є лише один неспростовний факт. Наступного року суспільне мовлення може отримати лише половину тієї суми, яку передбачає закон – 776 мільйонів, тобто влада планомірно «вбила» незалежне суспільне мовлення на 2018 рік.

Пенсильванія+?

Мало нам було Роттердам+? От тепер ще й Пенсильванія+. В цих людей схемофілія. Без якоїсь оборудки нічого не роблять. Енергогенеруюча компанія “Центренерго” платить “подвійну” ціну за транспортно-експедиційне обслуговування американського вугілля компанії.

Три базові вимоги політичної реформи

Українські опозиційні кола визначили три ключові вимоги проміжного порядку денного. Мова про створення антикорупційних судів, скасування депутатської недоторканності, прийняття нового виборчого закону. Чому це суттєві вимоги? Без антикорупційного суду нема перспективи відповідальності по справам НАБУ та інших органів в українських судах, тобто нема перспективи боротьби з корупцією. Без скасування депутатської недоторканності неможливо очистити парламент від приходу в нього «грошових мішків» та «поціновувачів індульгенцій». Без нового виборчого закону не буде звільнення політики від олігархів, не буде адекватного доступу до політики. Тому така важлива консолідація суспільства навколо цих вимог і донесення до влади потреби реформування «політичної системи». Важливо захистити законність від спроби її однобокового трактування, використання в якості інструменту політичного та судового тиску чи маніпулювання. Усі міжнародні огляди як щодо заяв посадовців чи спікерів США, ЄС та провідних світових ЗМІ (матеріал Європейської правди) свідчать про те, що постановка саме цих питань є нагальною і невідворотною.

Антикорупційний суд – єдина надія антикорупційної реформи

В умовах кризи судової системи України очевидно, що багато справ НАБУ та інших антикорупційних органів блокуються в українських судах (деякі по 1,5 роки). Для того щоб вдихнути в антикорупційну реформу життя пропонується створення (на перехідний період) окремого антикорупційного суду. Це розуміють активісти і це розуміє МВФ, що виступив з вимогою щодо створення антикорупційного суду до української влади. Без цього суду неможливо продемонструвати реальні результати у боротьбі з корупцією, а, отже, і отримати п’ятий транш МВФ. Порошенко, Гройсман і Луценко в один голос заявили, що нам буде достатньо антикорупційної палати в складі чинної системи, що логістично не тільки неможливо, але й неефективно у боротьбі з корупцією. Це спроба відтягти час і ввести в оману міжнародних партнерів. І тому не дарма екс-держсекретар Керрі чітко відповів на аргументи влади проти створення антикорупційного суду: “Я хочу відповісти тим, що у нас кожен суд – антикорупційний. І спецпрокурор зараз розслідує справу щодо президента”. Додати нічого.

Зовнішня політика

Міжнародна брехня режиму по-новому

Спочатку очільник Банкової перестав бути гарантом законності. Тепер він перестав бути джерелом інформації. Усе, що говорить Головний будкобудівничий – це або пусті слова, або необгрунтовані фантазії, або відверта цинічна брехня чи маніпуляція. Це в однаковій мірі стосується його заяв про реформи, боротьбу з корупцією, економіку, Саакашвілі, євроітеграцію, відносини з Заходом чи протидію агресору. 1) Під час свого виступу на Генасамблеї ООН Порошенко запропонував створити міжнародну групу з координації зусиль щодо звільнення Криму від російської окупації. Хороша ініціатива про яку вже усі кричать 3 роки. Хороша ініціатива, що не підкріплена жодними діями Банкової, що на практиці реалізує політику з мовчазної “здачі” Криму агресору. 2) Апелюючи до необхідності введення миротворчої місії на Донбас “гарант” вчергове заявив, що Україна є жертвою російської агресії. І знову правильна заява, що, на жаль, не знайшла жодної офіційної реакції від Порошенка. Бо юридично агресія не була зафіксована, відповідний правовий стан не був введений, через міжнародні інституції не були реалізовані відповідні механізми, торгівля з терористами не була припинена, а пряма торгівля з агресором лише зростає. До того ж, тривають спроби проштовхнути антидержавний Мінськ-2 в обхід парламенту і суспільства. Більше нема змісту слухати заява Порошенка, але є великий зміст слухати заяви Волкера і посадовців ЄС, бо у них будуть сигнали, що потенційно хороша ідея з миротворчістю може перетворитись на чергову бомбу під український суверенітет.

«Антидержавні рейки» політики щодо окупованих територій

Політика Банкової щодо Криму і Донбасу встала на антидержавні “рейки”. 1) «Улюблениця» АП Ірина Геращенко заявила, що «жоден міжнародний майданчик для обговорення питання повернення анексованого Криму неможливий без участі РФ». Тобто Геращенко заявила, що питання окупованого Криму нема змісту обговорювати поки цього не захоче РФ (а вона може ніколи цього не захотіти). Ось що означає публічна «віддача» території окупанту. На відміну від Геращенко вже не перший рік стверджую, що міжнародний формат з деокупації Криму потрібно створювати навіть без РФ. Це міжнародна інформаційна площадка (для тиску на РФ) та дипломатична площадка (для напрацювання спільної політики та стратегії деокупації). 2) Спочатку Порошенко заявив, що Трамп підтримав пропозицію України щодо миротворців, а потім Волкер заявив, що введення миротворчої місії на Донбас зробить можливим проведення там серії виборів, передбачених Мінськими угодами. Маємо тепер офіційне підтвердження, що Банкова черговий раз протягує антидержавний Мінський договорняк зі спробою легалізації терористів та російських військ на території України? Чергова мантра безальтернативності Мінська, чергова бомба під український суверенітет та державність, чергова спроба згвалтувати національні інтереси України.

Нові репресивні практики агресора в Криму

Російський агресор і окупант розширює репресивні та незаконні практики в Криму. а) 10 вересня у Севастополі пройшли незаконні “губернаторські вибори”, за які Україна резонно вимагає введення нових санкцій проти РФ і які (вибори) вже не визнав ЄС. б) РФ веде незаконну діяльність на захоплених біля Криму бурових установках (заява ДПСУ), знищує історичні пам’ятки в районі “Ластівчиного гнізда” (заява ЮНЕСКО). в) Російський суд в Криму присудив Ахтему Чийгозу 8 років колонії суворого режиму за підтримку територіальної цілісності України, що фактично означає вирок усьому кримськотатарському народу і державі Україна. Конгрес національних громад України закликав міжнародну спільноту посилити тиск на РФ через вирок Чийгозу. г) Стали відомі нові випадки політичної розправи та злочинів проти українців (викрадений у Білорусі Павло Гриб; затриманий журналіст Тараса Ібрагімов та адвокат Еміль Курбедінов; погіршення здоров’я незаконного ув’язненого Володимира Балуха; побитий активіст Ренат Параламов; підготовлений вирок для журналіста Миколи Семени). д) У Криму був заборонений кримськотатарський футбольний турнір “Алтин тамг’а”. P.S. Реакція світу на цей очевидний геноцид народів на окупованій РФ території має отримати негайну і гостру відсіч світової спільноти.

«Чорна кішка» для Лукашенко та Путіна

Загрози від навчань “Захід-2017″ зростають. Вчора ЗМІ почали поширювати інформацію, що у результаті випадкового запуску ракети з вертольота на полігоні у Білорусі постраждали троє осіб. За повідомленням РНБО України внаслідок таких дій військовослужбовців РФ щодо білорусів президент Лукашенко скасував візит до РФ. Глави Міністерств оборони країн Європи одна за одною почали заявляти, що російсько-білоруські навчання “Захід-2017″ будуть продовжені після 20 вересня і під час навчань росіянами буде відпрацьовано застосування ядерної зброї (заява міністра оборони Польщі Мацеревича) та, що Росія готова до військового втручання і в Білорусі (заява глави Сил оборони Естонії Терраса). Продовжує видаватись, що загрози якоїсь військової ескалації щодо України залишаються більше інформаційною “лякалкою” і тиском від РФ, але от чи має місце лише інформаційна загроза для Білорусі вже виникають сумніви і питання. Як з приводу загрози для Білорусі, так і з приводу сценарію, за яким російські війська залишаться на території Білорусі.

Держави-сусіди панікують через посилення української мови

Український закон про освіту роздратував сусідів. Низка держав-сусідів України (Угорщина, Молдова, Болгарія, Греція, Румунія) у різних формах (звернення в ООН, ЄС, РЄ, ОБСЄ) протестують проти освітніх норм, що ніби-то “дискримінують” права національних меншин, бо вимагають від них знання державної української мови і “денаціоналізації етнокультурних систем освіти”. Уряд вже звернувся до профільного міністерства з дорученням пояснити послам держав-членів ЄС положення цього закону, а саме Міністерство готове дати норми закону на експертизу Ради Європи. Все більше виникає стійке враження, що чим сильніша критика цього закону за кордоном, то тим кращим він видається для України і для посилення позицій української мови. Особливо гостро це відчувається, коли згадуються окремі райони Закарпатської області, де вже важко знайти людей, що володіють державною мовою.

Держави-сусіди України пішли в черговий зухвалий наступ проти мовних норм закону про освіту. Дійшло вже не тільки до звернень в міжнародні інституції, але й до скасування офіційних візитів в Україну. Вважаю, що ці дії іноземних держав можуть бути втручанням у внутрішні справи нашої країни і неприпустимою спробою змусити нас відмовитись від необхідної державної політики на посилення становища української мови. Українські реалії вже раз продемонстрували як може бути негативно розіграна “мовна карта”, а тому дуже небезпечно не реагувати на факти системного зникнення державної мови з обігу в окремих прикордонних регіонах.