Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

фото Сергія Елкіна

фото Сергія Елкіна

Внутрішня політика

Основи обвинувального акту проти режиму Порошенка

У голові Порошенка відбулось щось безпрецедентне. Цього ми не бачили аж 3 роки. “Кондитер” згадав, що в Україні є закон. І найбільшим порушником закону на його думку є не Янукович і регіоналівська банда-партнер по неіснуючій коаліції, не Ахметов, Коломойський і інші дружні йому олігархи, не громадянин Британії Насіров чи громадяни держави-агресора (як от мер Одеси і по сумісництву бандит Труханов) і навіть не терористи “ЛНР” і “ДНР”, а потужний опозиційний лідер Міхеіл Саакашвілі. Такого визнання заслуг перед Україною Міхеіл напевно не очікував. Позбавити громадянства одного з провідних світових реформаторів з беззаперечним міжнародним авторитетом – це ще одне “блискуче і системне” рішення Порошенка з загнання України в “суцільне болото націй”.

Але раз Порошенко вже ж згадав за закон, то йому потрібно нагадати декілька моментів:

1) Порошенко як мінімум більше 10 разів (це оцінки експертів Дзеркала тижня та VoxUkraine) грубо і напряму порушував Конституцію і закони України потенційно вчинив злочини з узурпації влади передбачені ст. 109, 110, 255 Кримінального кодексу України. Порошенко не раз в порушення Конституції не підписував десятки законів, роками зберігав незаконні органи (як от ЦВК), незаконних людей на посадах в порушення вимог люстрації. Згадаєм і його порушення з “офшорним скандалом”. Постанова про одночасне звільнення Яценюка і призначення голови уряду Гройсмана свідчило про те, що коаліції в Україні юридично не було, сама постанова порушувала Конституцію України та Регламент Верховної Ради, а тому дії осіб, що це зробили, могли підпадати під ст. 109 Кримінального кодексу України, а саме повалення конституційного ладу та захоплення державної влади. Багато подібних дій можна інкримінувати і спікерам парламенту Гройсману, а потім Парубію.

2) Порошенка і його корупційну банду можна також запідозрити у створенні злочинної організації (на подобі Януковича) з метою особистого незаконного збагачення та збагачення його оточення (от Ахметов явно активно збагачується). Їх е-декларації дають відповідь на ці питання.

3) Для захисту інтересів потенційної злочинної організації режим Порошенка вчинив репресії проти опозиційних політиків та громадських активістів (зокрема, увівши дискримінаційні норми з е-декларування громадських активістів). Також можна говорити про прямі фізичні та юридичні переслідування. Згадаєм і прямі фізичні репресії проти учасників блокади Донбасу. Для повного знищення політичної альтернативи режим Порошенка узурпував вплив на ЗМІ (через міністра Стеця), силові структури (через міністра Авакова, прокурора Луценка, кишенькові суди), базові бізнес-процеси. Тут і дії Гонтаревої в банківському секторі, “рейдерство” Петренка, енергетичні та тарифні схеми Вовка.

4) Порошенко уклав антидержавні та антиконституційні Мінські домовленості, що де-факто порушували суверенітет та територіальну цілісність. Як “Головнокомандувач” Порошенко не вжив усіх необхідних безпекових заходів з захисту національної безпеки держави та територіальної цілісності. Окрім того, його партнер і голова РНБО Турчинов не вжив усіх заходів з протидії агресивній окупації Криму.

Про все це варто пам’ятати кожного разу коли Порошенко буде вживати святі слова “Конституція” чи “закон”. Він їх розтоптав не тільки своєї щоденної антинародною діяльністю, але й тим, що саме на День Конституції він нагородив голосувальників “законів 16 січня” та корупціонера “на війні” Кулика державними нагородами. Порошенко чітко обрав хто для нього є союзниками (регіонали та Ко, олігархи та Ко, Путін та Ко, корупціонери та Ко, політики минулого та Ко) і хто для нього є ворогами (народ, суспільство, реформатори, громадські активісти, адекватна опозиція, закордонні фахівці).

Порошенко вчинив розправу над політичною альтернативою

Незаконне і антиконституційне позбавлення громадянства Саакашвілі – це сигнал для кожного українця. Якщо Порошенко, Аваков і інші представники режиму так свавільно і цинічно порушують права таких відомих людей в Україні і у світі, то про права українців у містах та селах можна остаточно забути. Режим Порошенка перейшов останню червону лінію і перейшов точку неповернення. Він поставив власну вузьку політичну доцільність вище за права і гідність українців, а також свободи, що є основою демократії. Порошенко вчинив жорстку політичну розправу над політичною альтернативою для України. І цим він став таким же авторитарним боягузом як і Янукович. Цей антинародний корупційний режим втратив народну легітимність. Як і Янукович колись. Такі кроки мають отримати адекватну відповідь єдиного джерела влади в Україні. Народу. За підтримки реальної опозиції. Це вже питання не Саакашвілі. Це питання збереження демократії, законності і майбутнього держави.

Режим-підробка

Після епічного фейлу Ар’єва з підробленою анкетою і підписом Саакашвілі (що ніби-то і стали підставою позбавлення громадянства) мені нарешті стала зрозуміла природа нинішнього режиму. Вони не просто корупціонери і бандити. Вони не просто непрофесіонали, недолугі, мають критичні проблеми з логікою (згадаємо ту ж шизофренію з блокадою Донбасу). Вони усі разом складають режим-підробку. У ньому усе створене і сказане ними є чистою брехнею і маніпуляцією. Тут і підроблена демократія, і підроблена законність, і підроблені реформи, і підроблене економічне зростання, і підроблені перемоги на міжнародній арені і навіть підроблений спротив російській агресії. На жаль, ціну цих підробок платить кожен з нас (життями, енергією, перспективою). Цей бридкий режим давно діє за одним принципом: на чорне казати біле, а на біле чорне. Саме тому блокадники, патріоти, реформатори у них “агенти Кремля”, а корупціонери, бандити та олігархи у них “гідні українці” і “рушії змін”. Саме тому в діях влади неможливо знайти ані мінімального інтелекту, ані совісті, ані здорового глузду. Вони реалізують цю одноклітинну політику, тому що вважають усіх українців ідіотами та недорозвиненими. І це їх головна помилка. Вони недооцінюють українців і вважають, що ми нічого не зрозуміємо, не зможемо усе розкласти по поличках. Але вже усі крім проплачених політичних проституток режиму розуміють хто такий Порошенко, хто є його оточення і до якого катастрофічного знищення вони ведуть нашу державу.

Злочинне потурання діям авторитарного режиму

А тепер уважно дивимось і читаємо хто що говорить та як коментує злочин режиму з позбавлення громадянства Саакашвілі. Порохоботи, пристосуванці та приплачені з Банкової експерти, активісти вскриваються як ніколи. Дивимося як висвітлюють, або як не висвітлюють цю тему так звані “незалежні ЗМІ”. Редакційна політика аж тріщить по швам. А ще раджу звернути увагу на велику кількість людей, що вирішити помовчати, “залишитись в стороні”. Якщо серед них є так звані “відомі люди” чи “суспільні авторитети”, то вони більше авторитетами вважатись не можуть. Суспільний чи моральний авторитет має реагувати на ключові суспільні процеси та загрози для розвитку держави. Усі хто захистив і замовчав злочини режиму Порошенка проти законності та перспективи України можуть вважатись співучасниками цих злочинів.

Замкнене коло української високопосадової корупції

Режим Порошенка тепер повністю укомплектований людьми, що по його ж з Гройсманом словах “25 років грабували Україну”. Спочатку вони залучили до себе регіоналів та Кучму. Потім прийняли до “сімейства” усіх ключових олігархів. І тепер остаточна перемога, бо Гройсман створив раду колишніх прем’єрів (Яценюка, Кінаха, Єханурова). Без Тимошенко ця олігархічно-корупційна ганьба виглядає неповною. Наступним кроком має бути рада колишніх президентів (бачу без порад Януковича і інших “гарантів” режиму не обійтись), або можна створити “велику корупційну стратегічну раду”. Щоб вже називати усе своїми іменами.

Своїх – не здає, національні інтереси – роздає

Порошенко через Кабмін віддав спільну українську гордість “Антонов”, яку він успішно розвалював, в “Укроборонпром”, тобто своїм корумпованим друзям Пашинському та Гладковському. У Херсоні тривають протести через бездіяльність представництва “кондитера” в Криму (бо Крим він вже давно відмовився захищати і мовчазно здав Путіну). Виставлені на продаж обленерго підуть все тим же олігархам, яким він за ці 3 роки продовжував здавати стратегічні підприємства, галузі (за рахунок державних інтересів). Порошенко ще хотів здати наш суверенітет через Мінські домовленості, але йому це поки не вдалось. Зате він не здав жодного свого корупційного партнера по недокоаліції, не здав жодного з дружніх йому олігархів (тобто усіх), навіть не спромігся здати не тільки негідників власного режиму, але й негідників режиму Януковича (які або отримали шоколадну індульгенцію, або навіть є чиновниками чинного режиму і отримують державні нагороди). “Майстер собачих будок”.

Небезпечний «сон» українців

Виходити на протест за свої права і проти їх обмеження – це нормальна європейська практика. І як показують останні події у Польщі ця практика ефективна. Тисячі людей знову вийшли на вулиці у багатьох містах країни на знак протесту проти судової реформи. І вже досягли того, що президент Дуда пообіцяв накласти на суперечливі закони вето. Так працює демократія. А Україна при тотально корумпованому і авторитарному режимові продовжує “спати”, тусити на концертах і “авторитетно сумніватись” та дистанціюватись.

Мародерство по-Пашинськи

Влада, швидще за все, на вимогу Західних партнерів звільнила керівників аж 25 державних підприємств у системі “Укроборонпрому” за корупцію і розкрадання. Історія з схемами на “Львівському бронетанковому заводі” вже теж усім зрозуміла. І тут Порошенко виходить з черговою брехливою заявою, що він не дозволить розкрадання у армії. Виникає тоді питання: а що він робив 3 роки? Що робив заради того, щоб його “любий друг” Гладковський та “партнер по недокоаліції” Пашинський не наживались на схемах в Укроборонпромі та державному оборонному секторі? На жаль, вся ця ситуація це питання не лише високопосадової корупції. Це злочини проти національної безпеки держави у протидії російському агресору. Корупція у цьому секторі – це брак військової техніки та комплектуючих до неї, спеціальних засобів, спорядження для військових і т.д. В умовах війни – це один з найбільш цинічних злочинів проти інтересів України.

Потурання українській корупції через антикорупційні палати

Позиція Юнкера, що Україні достатньо антикорупційної палати на заміну ідеї антикорупційного суду, неадекватна і нагадує “потурання корупції”. Тому громадські та експертні організації чинять абсолютно правильно коли вимагають від Юнкера пояснити свою позицію і врахувати при цьому попередні висловлені позиції усіх лідерів ЄС, США та партнерів. У своїй відповіді на ці заклики Юнкер скотився у відверті маніпуляції і спроби “викрутитися”. Але “слів з пісні не викинеш”. Створення антикорупційного суду важливий і хоч тимчасовий захід (на перехідний період) для реалізації механізму відповідальності ТОП-корупціонерів.

55 мільярдів гривень коштів місцевих бюджетів непорушно лежать на депозитах. Інвестиції в перспективний розвиток регіонів? Навряд. Накопичення передвиборчого фонду для електоральної підтримки? Дуже навіть може бути.

Львів – найпрозоріше місто України

Місто Львів визнано найпрозорішим в Україні у 2016 році. Це чудове досягнення як міської влади, як депутатського корпусу, так і активних громадських рухів, що підштовхували владу міста до більшої прозорості. В нас хороші показники по громадській участі, комунальним підприємствам та бюджетуванню. В той же час досить зле з житловою політикою, комунальним майном та соціальними послугами.

Підтримую пропозиції експертів з підвищення прозорості: внормування процесів з публікації рішень ЛМР та Виконкому і конфлікту інтересів, прозорості закупівель (включно з скасуванням рішення про “пільгові умови” для КП), розподілу житла, спеціальних бюджетних програм.

Зовнішня політика

Небезпечний поспіх Курта Волкера

Спеціальний представник США по Україні Курт Волкер зробив дві важливі заяви. У першій він визнав події на Донбасі не АТО, а актом російської агресії. На це не спромоглась “українська” влада. У другій він заявив, що конфлікт потрібно вирішити якомога швидще. В нього є мандат від Трампа у 4 місяці на це. Поспіх логічний. Але у цьому поспіху буде два загрозливих документи: Мінськ-2 і законопроект щодо Донбасу. Небезпечні ставки зростають.

Порошенка для Трампа – вузький політичний інструмент

Порошенко – це піщинка на фоні реальних справ і проблем Трампа. Під час і після візиту у США очільник Банкової разом з своєю “брехливою свитою” намагався переконати нас, що наступив етап грандіозної, дуже предметної і всесторонньої співпраці з США. На ділі ж, ефект від взаємодій Порошенко з Трампом приблизно такий же як від “туалетної дипломатії” Тимошенко. Трамп сприймає Україну як проблему, яку варто вирішити пошвидще (для того і розвів таку активність спецпосланник Волкер, а до того держсекретар Тіллерсон). Самого ж “кондитера” Трамп сприймає як дрібний політичний інструмент для внутрішніх американських цілей (візитом Порошенка згладити візит Лаврова, звинуваченням України у втручанні у вибори перекрити скандал з російським втручанням). Трамп вчергове прикривається недолугістю та “корупційно-жебрацькою природою” режиму Порошенка, щоб вирішити проблему непідконтрольності та відсутності авторитету самого Трампа у законодавчій владі та ЗМІ. І яскраве тому підтвердження – це рішення Палати представників Конгресу підтримати нові санкції проти Росії, незважаючи на зауваження Трампа.

Заяви Захарченка – підстава неосудності психічнохворого

Нарешті ми дочекались “грандіозної і фундаментальної реакції” Путіна на невдалі переговори з Трампом і загалом політики “розмороження” на Заході. Він через свою штатну маріонетку і п’яницю Захарченка заявив, що замість України треба створити “державу” Малоросію під прапором Хмельницького. Правда вони то забули сказати “ЛНР”. Напевно у Вашингтоні, Брюсселі і Києва всі налякались від того, що замість втопленої “Новоросії” тепер можна буде спостерігати як потоне проект “Малоросія”. Яка ж хвора і збочена уява у деяких самодержців, що вони вважають, що такі “заяви” є “сильними геополітичними ходами” (це ж скільки вони видумували всі ці історичні терміни і паралелі, щоб видати за щось). Весь цей “цирк” нічого не змінює у ситуації навколо Донбасу, а тому треба рухатись у адекватному напрями (тримати блокаду і запроваджувати режим взаємодії як з окупованими територіями).

Немовчазна здача Криму

Поки авторитарний лідер режиму шоколадного батону незаконно позбавляє громадянства реформаторів та займається власною бізнес-наживою у міжнародному просторі Україна отримує удар за ударом. Тепер посол Італії в Росії Чезаре Рагальїні заявив, що “Крим не був першою країною, яка голосувала за свою незалежність в Європі”. Заява посла Італії посягає на територіальну цілісність та незалежність України. Але реакції “влади” нема. Бо з Банкової команда здавати Крим тихо і з максимальною відданістю інтересам Путіна.