Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

site.ua

site.ua

Внутрішня політика

Про перспективу державного та соціального механізму

До 2019 року Порошенко буде намагатись переформатувати державу у двох напрямах. Перший – узурпація та розширення державного політичного механізму. Це максимальна концентрація влади у руках інституту президента та його адміністрації. Для цього буде розширюватись контроль над ЗМІ, органами влади та будуть обмежуватись права і свободи громадян. Це йому потрібно щоб втримати владу і взяти її знову у 2019 році. Другий – це максимальне звуження державного соціального механізму. Це максимально можлива відмова від політики субсидій, звуження пенсійного забезпечення, інших соціальних виплат, економічної підтримки розвитку, місцевих бюджетів та загальнодержавного фінансування соціально важливих програм. До цього буде поступова підготовка, а введено все це буде у разі перемоги на президентських виборах 2019 року.

Про небезпечну «сонливість» українців

У Південній Кореї через корупцію подруги президента відбувся імпічмент. У Румунії лише за спроби лібералізувати антикорупційне законодавство зібрався антикорупційний “Майдан”. Вчора тисячі словаків вийшли на вулиці Братислави, протестуючи проти корупції в уряді Роберта Фіцо. В нас корумповані майже всі органи влади і ТОП-чиновники, усі про це знають, але протестувати і висловлювати свою позицію з цього приводу майже ніхто не готовий. І для цього недостатньо, ані 49 проваджень НАБУ щодо корупції на державних підприємствах на 20 мільярдів, ані зняття арешту з компаній Клюєвих, ані використання “поліцейського ресурсу” для охорони мільйонера Котвіцького, ані незаконної спроби адміністрації президента отримали доступ до даних реєстру відшкодування ПДВ (це новини лише за один день). У нас вкрали мрію на нормальну владу, потім вкрали мрію на нормальну європейську країну. Важко собі уявити що ще треба в нас вкрасти, щоб ми вчергове “прокинулись” від цього жаху. Може стати пізно для “прокидання”.

Про президентів федерацій

Новим президентом Федерації дзюдо України став Роман Насіров. Наступними рішенням думаю варто створити Федерацію брехунів України, Федерацію шахраїв України та Федерацію корупціонерів України. Головою брехунів призначити Гройсмана, шахраїв Гонтарєву, а корупціонерів Порошенка. Ахметова ще можна президентом президентів.

Про «сміттєві пакти» двох влад

Через місяці “сміттєвого знущання” над жителями міста мерія Садового та центральна влада Порошенка підписали документи про врегулювання “сміттєвої кризи”. Будемо мати надію що конфлікт між наслідками корупційної політики керівництва міста і репресії проти політичних опонентів зі сторони керівництва області і держави на цьому закінчаться. І Львів знову став чистим і привабливим. Але знову ж таки виникає питання: чи має місце обмін припинення блокади Донбасу на припинення “сміттєвої блокади” Львова?

 

Зовнішня політика

Без права ухилення від імпічменту

Президент, що не визнав війну війною не має права посилатися на неї як підставу для уникнення імпічменту. Чомусь для президента через війну недоречна лише його відставка, а от контрабанді і торгівлі на крові, захисту інтересів російського бізнесу і банків, співпраці з агресором в окремих політичних питаннях війна чомусь не заважає. P.S. Чергова телефонна розмова у «Нормандському форматі» завершилась нічим і навіть без висловлення нових ініціатив.

Про перемоги і поразки у Міжнародному суді ООН

Перше – Міжнародний суд ООН визнав, що має юрисдикцію до розгляду справу. Політичні маніпуляції Росії не спрацювали. Це перемога.

Друге – Суд не прийняв рішення про тимчасові заходи щодо Донбасу, бо Україна не довела фінансування “ЛДНР” Росією. Це поразка.

Третє – Суд прийняв рішення про тимчасові заходи щодо Криму. Необхідність відновлення Меджлісу, української освіти та припинення дискримінації. Це перемога.

Президент Порошенко і МЗС розродились оптимістичними коментарями з приводу “багатообіцяючого” та “переможного” проміжного рішення Міжнародного Суду ООН. Вчора вже відзначив, що рішення щодо наявності юрисдикції у справі та щодо Криму дійсно є переможними і створюють перспективу розгляду частини справи щодо Криму (і дивно було б якби це було по-іншому в умовах визнаної агресором окупації та очевидного геноциду кримських татар). Але просто таки катастрофічного програшу ми зазнали і зазнаєм в перспективі щодо Донбасу. Ми не тільки не змогли довести фінансування “ЛДНР” Росією (а, отже, і основний елемент для визнання агресії РФ), але й потрапити вже на рівні МС ООН у пастку “безальтернативності Мінських домовленостей”. І скільки би “божої роси” не лив би Порошенко в очі українцям цілком зрозуміло, що вчорашній програш в частині по Донбасу є виною саме Порошенко. Бо це він не визнав війну війною, окуповані території окупованими, а агресора агресора. Бо це він торгував з терористами чим створив підгрунтя для підозр у фінансування “ЛДНР” зі сторони України. Бо це він вже роками сидить на мантрі про “безальтернативність Мінських домовленостей”, що загнала нас в пастку спочатку на міжнародних переговорах, а тепер і в міжнародних судах.

Про непотрібність антиокупаційної стратегії

Чергове словесне “випорожнення” Бжезінського щодо Криму будуть обговорювати. Тому що держава вже давно здійснила мовчазну здачу Криму агресору. І саме тому режиму Порошенка не потрібна стратегія щодо Криму. В такій самій цинічній “торгово-партнерській тиші” гинуть наші герої на Донбасі. Для бізнесу на крові не потрібна стратегія щодо Донбасу. І саме тому влада так вороже сприймає спроби цю стратегію стимулювати (реальна блокада) та втілити (закон про окуповані території). P.S. Навіть владний аналітичний інститут НІСД рекомендує ухвалити закони про окуповані території та про торгівлю з ворогом, запровадити візовий режим з РФ, обмежити долю російського капіталу в економіці, ввести систему відповідальності за порушення санкцій.

Про Democrexit Туреччини

Democrexit для Туреччини відбувся. Сфальсифіковані чи маніпулятивні результати референдуму (лише 52% за) означають не тільки новий розкол турецького суспільства, але й те, що сучасна держава взяла курс на майже середньовічну напівмонархічну диктатуру режиму Ердогана. Прощання з Європою буде поєднане з привітанням у списку неототалітарних “викидишів”. Путін радіє. Порошенко поки лише мріє.