Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

фото Георгія Ключника

фото Георгія Ключника

Внутрішня політика

Владна фабрика «неадекватності та креативної корупції»

Сумно спостерігати як Україна стає провідною у світі за продукуванням «дурості», «неадекватності» та «креативної корупції». Тільки в нас один і тих же суддів за один день лапають і на даванні, і на отриманні хабарів. Тільки в нас свекруха голови одного антикорупційного органу закриває в себе вдома детектива іншого антикорупційного органу. Тільки в нас антикорупційні органи відкривають справи на один одного. Тільки в нас суддя вимагає перекладу e-mail на державну мову. Тільки в нас партія з рейтингом менше 1% заявляє про свої парламентські та президентські амбіції (бо знає, що українці здатні проголосувати за будь-кого). Тільки в нас такий «політичний зоопарк» у органах влади: від колишніх тюремщиків, відвертих вбивць до наркоманів та збоченців. Тільки в нас люди знову і знову обирають тих, що вже не раз згвалтували і нашу кишеню, і нашу свідомість. Тільки в нас люди настільки привчились терпіти корупцію, безлад та ідіотизм, що атрофували свою здатність захищати самих себе від цього жаху.

СоломатінаGate та дискредитація антикорупційного порядку денного

Ми отримали черговий доказ нашої спільної поразки перед внутрішнім ворогом. 1) Керівник департаменту фінансового контролю НАЗК Соломатіна заявляє, що керівництво антикорупційного органу фальсифікує результати перевірок е-декларацій, покриває провладних чиновників та переслідує політичних опонентів режиму, збагачується на перевірках. При тому, вона додала, що НАЗК є повністю контрольованим владою органом, а усі перевірки проходять затвердження у Адміністрації Порошенка. Також вона сказала, що влада заборонила НАЗК перевіряти е-декларації кандидатів в судді Верховного суду України. У прокуратурі докази цих злочинів проігнорували і тому вона звернулась до НАБУ (що відкрило відповідну справу). 2) Екс-заступник начальника департаменту з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури Сус заявляє, що отримував вказівки від генпрокурора Луценка, яким чином розслідувати ті чи інші справи (щодо «Нафтогазвидобування», суддів). 3) Що би мало статись у нормальній країні? У відставку мали б піти як голова НАЗК, так і Генпрокурор. Могла б бути навіть розпочата процедура імпічменту Порошенка. Але ми не живемо у нормальній країні. 4) Що ж станеться за наслідками скандалу? Дискредитація в інтересах влади. Дискредитація е-декларування, антикорупційного руху та органів, антикорупційного порядку денного як такого. Після оскарження звинувачень у корумпованому суді черговий раз буде дискредитований суд, у тому числі і Верховний суд. Таким чином, основна антивладна тема буде «каналізована» та «дискредитована» як і опозиційно-протестний рух останнім часом. Огида населення до політики і антикорупційних реформ зросте, а активність громади різко спаде. P.S. А тим часом, 680 мільйонів гривень на “Стіну” Яценюка без конкурсу віддали фіктивним фірмам.

Антикорупційна реформа «вилетіла в Трубу»

Дуже символічно, що головою ще одного нового антикорупційного органу, Державного бюро розслідувань, було обрано колишнього прокурора Трубу, що переслідував активістів Революції Гідності. Тут зі старту ставимо «хрест».

Другий персонаж цієї ганьби та політичного балету – це НАЗК. Повністю залежний від влади орган, що перевірив 0,006% декларацій, сміє щось патякати про свою ефективність і ділову репутацію. Керівники цього органу та його «покровителі» не просто мають сидіти у тюрмі за саботаж, але й бути віддані на психіатричну експертизу. Кожен день СоломатінаGate обростає новими доказами як щодо уникнення перевірок декларацій певних високопосадовців (наприклад Ляшка та топ-чиновників), так і щодо знищення документів і доказів (щоб приховати свої злочини). Вчора силами БПП ще й було зірвано слухання про відповідні факти на антикорупційному комітеті.

Мене з того усього продовжує дивувати лише або повне мовчання Заходу, або чергова «застурбованість» їх заяв. Звіт Європейської служби зовнішньої дії та Єврокомісії чітко вказує, що не виконується вимога щодо антикорупційного суду, що е-декларації не перевіряються. А ще вони кажуть про захист антикорупційних організацій, але не здіймають крик через існуюче і зараз е-декларування антикорупційних активістів. Єврокомісар Ган вчергове каже про терпіння, що завершується. Та скільки вже можна терпіти? Будемо чекати доки ми тут усі потонемо у корупційному болоті?

Атака «корумпованої зграї» проти НАБУ

НАЗК відкрило справу на директора НАБУ, а НАБУ на голову НАЗК. Після цього Прокуратура швидко справу проти НАЗК в НАБУ забрала. Далі прокуратура відкрила дві справи на директора НАБУ, а НАБУ на Генерального прокурора. Думаєте це якась міжвідомча боротьба та конкуренція? Аж ніяк. Це атака двох підконтрольних владі органів (ГПУ та НАЗК) на єдиний незалежний орган з антикорупційними повноваженнями у цій країні, на НАБУ. Чому? Бо останніми своїми справами щодо сина Авакова і щодо заводу «Кузня на Рибальському» Порошенка вони впритул підійшли до найбільш високопосадових корупціонерів України. І влада, яка системно взялася за згортання та блокування антикорупційних реформ, тепер переслідуватиме дві цілі: по-перше, звільнити Ситника з посади директора Бюро (або через відкриті справи, або через негативний висновок аудитора), по-друге, дискредитувати антикорупційну тематику, порядок денний і реформу в принципі. Влада не зможе перемогти на виборах якщо НАБУ буде незалежним і якщо тема корупції буде головною передвиборчою темою. Антикорупційна «реформа» – це найбільш провальний сектор реформ постМайданної України. Антикорупційна «реформа» – це яскраве свідчення того, що природа влади в країні не змінилась, що Порошенко і його оточення – це ніщо інше як зграя корумпованих вузьколобих ворогів національним інтересам держави.

Життя по-новому для Порошенка і Кононенка

Життя по-новому вчергове настало для родини і оточення Порошенка. Невістка гаранта Юлія разом з агрохолдингом “Миронівський Хлібопродукт” олігарха Косюка анонсували запуск акселератора аграрних інновацій. Мова саме про того Косюка, що отримав 1,3 млрд грн аграрних бюджетних дотацій у цьому році. “Покращення” настало і для “гаманця гаранта” Кононенка. “Харків-“, “Хмельницьк”, “Черкаси-” і “Миколаївобленерго” відходить від Суркіса до друга президента. Свої проблеми вони завжди вирішують ефективно і успішно. А коли вже почнеться вирішення реальних економічних проблем людей?

Комунальні підприємства: ліквідувати не можна залишити?

На #АнтикорупційнаШколаLvBS про своє бачення вирішення проблеми корупції та неефективності комунальних підприємств розповів відомий експерт та політик Олександр Солонтай. І одразу «відрізав» тезою: «комунальні підприємства потрібно ліквідувати». В аудиторії одразу почалась легка «криза» і питання: а як місто може існувати без них? А у відповідь: абсолютно нормально. Так само нормально як і у всьому прогресивному світі, де комунальне обслуговування громади є прозорим, прибутковим та конкурентним бізнесом на ринку. Вигідним для усіх сторін.

На жаль, за словами пана Олександра, комунальні підприємства – це не просто «чорні дири» міського бюджету. Збитковість і «крадіжка в самих себе» є усталеною традицією цих підприємств. Що з цим роблять? Хтось «виламує» двері депутатам, хтось укладає договори концесії, хтось створює наглядові ради та інші прозорі інструменти. Та проблема в тому, що КП – це сучасні колгоспи. Або корупційні, або неефективні, або «нагнуті» державою. КП – це ні що інше як сучасного форма існування радянського совка та системи в Україні. При цьому, особливості оподаткування КП створюють дискримінаційні умови для бізнесу і мінімізують податкові надходження до бюджету міста. Корупційні схеми з землею, «підгодовуванням» політичних осіб є постійними реаліями. Деколи продати деякі токсичні активи з корупційним ризиком краще, ніж терпіти цей ризик роками.

Так само як і органи місцевої влади вдають, що вони мають регулювати питання дахів та горищ, то так само закоренілим стереотипом є думка про необхідність комунальних підприємств. Як згадане регулювання, так і існування КП по своїй природі схоже на необхідність надання дозволу на настання грудня після листопада чи визнання дощу дощем.

Що ж буде після ліквідації КП? Оголошення тендеру громадою вулиці на прибирання їх вулиці. Замість централізованого тепло та водопостачання право локальних громад на укладення будинкових чи індивідуальних угод про надання відповідних послуг. У такій ситуації місцева влада стає лише сервісним центром з контролю за якістю надання послуг та антимонопольними заходами. Чи існує така практика? Так. Місто Ужгород. Близько. США. Дещо подалі. Дуже цікаве бачення і дуже цікава лекція.

У пошуках «чорного золота» політичних партій

Політичні партії в Україні продовжують промишляти «чорними бухгалтеріями» та «тіньовими інвестиціями». Як допомогти активістам як Igor Feshchenko у боротьбі за прозорість фінансів політичних партій і як долучитись до процесу особисто? На #АнткорупційнійШколіLvBS Ігор розповів як важливо фіксувати і фотографувати політичну рекламу, біл-борди, агітацію. Зберігати ці докази через програму Ad Busters, або повідомляти активістів у інший спосіб. Співставляти усю цю рекламу та моніторити звіти партій на сайті НАЗК (розділ «Протидія політичній корупції», підрозділ «Звіти політичних партій»). Уважно слідкувати і контролювати партії через унікальний ресурс «Золото партій» від Громадський рух “Чесно” | Civic movement “Chesno” (http://zp.chesno.org/). На ресурсі за посиланням доступні неймовірно круті діаграми у яких можна побачити які юридичні і фізичні особи є інвесторами провідних українських партій. Деколи то «підозрілі пенсіонери», що жертвують по 700000 гривень, деякі люди навіть не в курсі, що вони «інвестори». Прослідкувати можна чи відобразили чиновники ці внески у своїх деклараціях, чи мають вони на це фінансову спроможність. Є там інформація і на що ці партії витрачають гроші. Дуже гарна штука, щоб «побавитись» і допомогти корисній справі. І головне – робити виборця більш свідомим, щоб прозорість фінансів партії стала одним з критеріїв електорального вибору.

Посли G7 дають «виборчого тлумака» українській владі

Навіть Посли країн G7 розуміють виборчі проблеми в Україні. Вони закликали до оновлення у 2017 році складу членів ЦВК термін перебування на посадах яких вичерпано. Нагадую, що незаконне тримання цих людей на посадах є порушенням Порошенком Конституції України. Я вже мовчу про тримання на посаді голови ЦВК Охендовського, якого НАБУ підозрює у отриманні корупційних грошей з «чорної бухгалтерії» Партії Регіонів. Також посли привітали ухвалення проекту Виборчого кодексу. Цей кодекс як усі знають був ухвалений через випадковість і проблеми коаліції з математикою. Бо вони хотіли його завалити і ще будуть його руйнувати своїми «правками». Також посли констатували необхідність посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства (яке у цій частині не працює), розширення політичної участі та представництва вразливих спільнот і меншин, прискорити реформу політичного фінансування.

Децентралізований протест та захист локальних інтересів

Які можна зробити висновки з учорашньої сутички у Одесі? По-перше, людей дістав безкінечний місцевий дерибан парків, майна, землі та незаконні забудови в інтересах якихось силовиків чи прокурорів. По-друге, за наявності корумпованих альянсів місцевої влади та правоохоронних органів і безперспективності позовів у суди в людей не залишається іншого виходу як вдаватись до протесту. По-третє, децентралізація протесту і тиск на органи влади на місцях може бути хорошим виходом в умовах кризи ідеї «загальнонаціонального протесту». Децентралізований протест – це якраз і є реалізація фрази «навести європейський порядок у власному під’їзді, на вулиці, у місті». Громадам пора демонструвати здатність до захисту хоча б своїх локальних прав.

Децентралізація ненависті

Директор Укравтодору Славомік Новак заявив: «Вірю, що вже менше людей кажуть «я ненавиджу Укравтодор». Так, пане Славоміре. У нас тепер децентралізація і люди кажуть: «я ненавиджу Львівавтодор, Черкасиавтодор і інші Автодори».

За адекватне та “здорове” регулюванння

Львівський Регуляторний Хаб у співпраці з місцевою владою Львова, бізнесом та громадськістю поступово і системними кроками просувається вперед. Сьогодні в УКУ відбулась спільна з City Institute/Інститут міста презентація річних напрацювань та пропозицій Хабу. Яка ціль? Адекватне та “здорове” регулюванння у місті. Які поточні пріоритети? Паркування, літні майданчики, зовнішня реклама. У ході дискусії звучали різні ідеї вирішення існуючих проблем. До прикладу? Для паркування: система контролю за порушеннями та прогресивне ціноутворення за послуги. Літні майданчики: декларативний спосіб погодження розміщення та запровадження аукціонів-торгів за місця. Згадувались і інші прогресивні теми як от застосування інструменту Prozorro.Продажі. Загалом проект Хабу дуже хороший приклад того як професійна команда молодих лідерів, що об’єднана спільним і чітким баченням, може за досить короткий проміжок часу підготувати якісний і придатний реформістський “продукт”. Залишається лише сподіватись, що усі ці грунтовні матеріали досить швидко стануть основою реальних рішень та практик.

У пошуках креативних рішень задля ефективних законів

На #ШколіДемократії обговорювали з Ivan Horodyskyy виклики, що постають перед верховенством права. Станом на 2016 рік в Україні було 716 первинних законів, 2545 законів про внесення змін та доповнень, 22 кодекси та 1062 закони про ратифікацію міжнародних договорів. Та чи змінила на краще ця тьма законів наше повсякденне життя? Усі знають, що не змінила. Усі знають, що кількість не переросла у якість. Причини? По-перше, загальна проблема з недотриманням законів і владою, і суспільством, прийняття законів в порушення процедур. По-друге, нереалістичність та правовий популізм окремих законів. В якості прикладу лектор навів статтю Конституції України про безоплатну медицину, яку в принципі неможливо виконати. Майже те саме, що видати закон щодо Марсу. По-третє, неефективність законів. Яскрава тут ситуація з «кнопкодавством». Один з прикладів як цю проблему вирішують у світі – закони приймаються від присутніх на засіданні (навіть якщо їх дуже мало). Шукати креативні рішення для підвищення ефективності – один з виходів. Як під час обговорення нами теми про впровадження відповідальності за невиконання передвиборних обіцянок лектор згадав канадський досвід. Мова йшла про підписання угоди з асоціацією платників податків та подання в суд на обраного депутата через голосування ним всупереч передвиборчої угоди.

Депортація за етнічною ознакою

Знову ці незрозумілі і дикунські викрадення грузинів серед білого дня. Знову заламування рук, побиття, мішки на головах, таємні депортації невідомими літаками. Це не просто знущання над правами людини, верховенством права. До речі, прав людей, що захищали Україну від російського агресора на Донбасі. І прав журналіста. Це ще якесь знущання над здоровим глуздом. Навіщо то все? Якщо є правові підстави для депортації, то навіть це можна зробити в цивілізований спосіб, з дотримання процедур, прав, з можливістю оскарження дій міграційних органів. В когось остаточно поїхав авторитарний «дах»? Шоколадна палата №5. І ще одне питання: а чого так не “пакують” проросійських політичних “проституток” і “агентів”?

Малих прав, як і прав другого ґатунку не буває

Малих прав, як і прав другого ґатунку не буває. Так на #ШколіДемократії почалась лекція академіка та професора НАН України Наталья Онищенко. Темою її лекції були гендерні питання, проблеми щодо насильства щодо жінок, проблеми нератифікації Україною Стамбульської конвенції (через страх одностатевих шлюбів), «нетрадиційних» дилем та ситуацій (наприклад, пенсійного віку для трансгендера).

Пані Наталія зробила екскурс у історію гендерної проблеми. У законах Ману передбачалось, що чоловік може розвестись з жінкою через її балакучість. У законах Хаммурапі за зраду передбачалось «відкушування руки». Конфуцій вважав, що голова жінки наповнена сірою «димкою» і що через балачки жінки втрачають розум. Платон писав, що жінки – це щось середнє між тваринами і людьми. Арістотель пояснював народження дівчат слабким місяцем, північним вітром та холодом. Загалом у античній Греції любов між чоловіками вважалась вищою за любов до жінки. Августин казав, що жінка наділена хтивістю, а Аквінський про «прокляття Єви» і нездатність жінок до інтелектуальних справ. Гоббс писав про матріархальне право як помилку, а Руссо про рівність статей як загрозу для громадської доброчесності. Гегель додавав, що слава має належати лише чоловіку і що наукові та громадські справи не для жінок.

У чому причина? Первинна відповідальність за дітей. Фізична перевага чоловіків після виникнення більш важких і досконалих знарядь праці. Можливо якась інша. Нема єдиної версії чому так сталось.

Проблематика. У гендерному рейтингу за 10 років ми скотились з 48 на 70 місце у світі. Чи існує дискримінація щодо чоловіків? У праві на опіку над дітьми, у праві на спілкування з дітьми, у обмеженні участі у «жіночих» професіях, у гіпервимогливості до чоловіків. Яка ситуація з жінками? Вони заробляють на 22% менше за чоловіків. У таких державах як Туніс, Афганістан, ОАЕ жіноче представництво у владі вище, ніж в Україні. Крім гендерного дисбалансу у владі проблемами є домашнє насильство, розподіл професій (заборона для жінок роботи у 450 професіях), незбалансованість законодавства, дискримінація жінок у сільській місцевості. Гендер – це одна з найбільш недооцінених і одна з найважливіших проблем суспільства.

Зовнішня політика

Відсутність рамок для «корисних ідіотів» на Заході

Дуже шкода, що слабкість міжнародно-правових механізмів не може поставити в рамки “корисних ідіотів” чи проплачених друзів Путіна на Заході. Австрійські політики Віммер та Йеневайн, які відвідали організований владою РФ “Форум друзів Криму”, порушили нейтралітет Австрії і рішення ЄС. Які наслідки? Ніяких. Американська газета The New York Times публікує статтю з мапою, на якій Крим зображено як спірну територію. Порушено рішення державних органів США та Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН. Які наслідки? Ніяких. Угорщина і Польща продовжують відверте і нахабне втручання у внутрішні справи України, зазіхають на наш суверенітет. Які наслідки? Ніяких. Чистий політичний реалізм і міжнародний популізм. На фоні нашого безсилля.

Голосування в ООН як індикатор «кримського питання»

Хто залишається нашим реальним партнером у світі у питанні Криму? Третій комітет Генасамблеї ООН ухвалив оновлену резолюцію з прав людини щодо окупованого півострова: 71 голос – за, 25 – проти, 77 – утримались. Хто ж як голосував? 1) Серед тих хто нас підтримав майже усі європейські країни, включно з провідними (Німеччина, Франція, Британія, Італія, Іспанія) та нашими сусідами (Угорщина і Польща). Також нас підтримали західні партнери з США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, та східні партнери з Туреччини, Ізраїлю, Грузії, Японії, Катару та Саудівської Аравії. 2) Серед російських друзів, що голосували «проти» Вірменія, Білорусь, Китай, Куба, КНДР, Індія, Іран, Казахстан, Киргистан, Філіппіни, Сербія, ПАР, Сирія, Узбекистан, Венесуела, Зімбабве. Усіх «вовків у овечій шкурі» треба зафіксувати. 3) Країни, що «утрималися», теж не можуть в повній мірі вважатись нашими партнерами. Серед них опинились Аргентина, Боснія, Бразилія, Чилі, Єгипет, Індонезія, Малайзія, Мексика, Південна Корея, Таджикистан, ОАЕ. 4) Утримались від голосування Азербайджан, Туркменістан. P.S. Висновок? З часів голосування за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН щодо статусу Криму наша міжнародна підтримка у цьому питанні впала на 29 голосів, або майже на третину.

Ворожі наміри держав-сусідів України

Час розставляє усе на своїй місця і показує хто є ворог, а хто друг. РФ своєю агресією проти України перекреслила сумніви щодо того хто вона є. Вона продовжує катувати Україну та її Героїв-синів. Сенцова вже довели до серцевих проблем, а кримчанина Балуха до проблеми з нирками та спиною. На жаль, затриманням спочатку Гриба, а тепер ще й журналіста Громадського Радіо Шаройко, свою абсолютну схожість з РФ продемонструвала і Білорусь. Вважаю, що це і її голосування в ООН мають бути підставою припинення будь-яких переговорів щодо Донбасу на території ворожого нам Мінську. Ситуація з Угорщиною і Польщею ще не втрачена, хоч і їх ворожі наміри стають все більш явними. Перша тепер провокує «правом закордонних угорців на автономію», а друга початком дії «чорного списку українців» і забороною на в’їзд секретарю Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті Шереметі. Маю надію, що після зняття мораторію на проведення пошуково-ексгумаційних робіт та спільного їх відновлення ситуація з Польщею покращиться. У іншому випадку Україні не залишиться іншого виходу як захищати свої інтереси більш жорсткими та дзеркальними заходами.

Необхідність розслідування проугорського «сепаратизму»

Мені цікаво, щоб провели розслідування на яких підставах на більшості державних органів та визначних приватних будівлях окремих районів Закарпаття перебувають прапори іноземної держави. Як і розслідування щодо наявності угорських паспортів у закарпатських чиновників. І щодо співпраці з проугорськими організаціями, що діють проти територіальної цілісності України. А Будапешт свої “вимагання” хай покладе туди ж, куди і свої нахабні заяви та випади проти України.

Потенційні «квоти» миротворчої місії для Донбасу

Путін вперше напряму говорить з терористами «ЛДНР». Білорусь цинічно заявляє про намір надіслати миротворців на Донбас після свого ганебного голосування в ООН. Так розумію, що Волкер з Сурковим вже погодили квоту терористів та «агентів Лукашенка» у миротворчій місії ООН?