Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

фото Георгія Ключника

фото Георгія Ключника

Внутрішня політика

Садовий vs Порошенко: у програші Львів та його громада

Садовий і Порошенко продовжують робити жертвою власних політичних ігр, потреб піару та корупційних схем жителів культурної столиці України. Замість того, щоб шукати реальні шляхи виходу з кризи вони грають у “великі політичні ігри”. Спочатку бездіяльність мера Львова та бажання заробляти на “сміттєвій темі” зробили місто вразливим до зовнішнього удару влади злодіїв на Банковій. Навіть в умовах катастрофічної екологічної ситуації на смітті продовжують прокручувати корупційні схеми (ніби-то вивозячи 600 тонн, а не 300 і ніби-то вивозячи його у деякі регіони за допомогою фіктичних фірм). У результаті кошти міського бюджету, що мав би йти на розвиток міста, йдуть по кишенях “талановитих” чиновників. Для прикриття усіх цих схем вирішення “сміттєвої проблеми” саботується з метою вибудовування статусу “жертви режиму” і “ворога №1″ як стартового майданчика на президентські вибори 2019 (або просто як засіб збереження влади у Львові). Але цинізм влади міста Львова звичайно поступився цинізму центральної влади Порошенка-Гройсмана. Схопивши Садового за слабке “сміттєве місце” Порошенко і Гройсман разом з їх місцевими “представниками” зробили усе (від махінацій з базовим полігоном і аж до блокування вивезення сміття на місцях), щоб місто потонуло у смітті разом з рейтингами і перспективами Садового та “Самопомічі”. Для того, щоб знищити власного політичного опонента, режим Порошенка вдався до цинічної спроби поставити на коліна європейську столицю України. Порошенко вже не перший раз доводить своїми діями, що він готовий задля втримання влади на будь-які кроки проти журналістів, активістів та будь-кого з українців незалежно від місця їх проживання. І якщо для Садового головною причиною відставки мала б бути корупційна бездіяльність, то для Порошенка цією причиною є систематична злочинна олігархічна корупційна та антинародна політика його режиму.

«Сміттєвий договорняк»: головні висновки з «пропозиції століття»

Попередньо відомо, що Садовий дав згоду на “пропозицію століття” від голови львівської ОДА і одночасно “президентської вертикалі” Синютки. Нагадую, що “угода” передбачає передачу з міста до області функцій з вивезення сміття до 2019 року (року президентських виборів), а також зобов’язання ЛОДА щодо побудови заводу з вторинної переробки та утилізації ТПВ. За це з міського бюджету Садовий має передати Синютці близько 750 мільйонів гривень.

Що це означатиме, якщо стане реальністю?

По-перше, львів’яни нарешті мають шанси отримати чисте від сміття, щурів та політичного “знущання” європейське місто.

По-друге, злочинна бездіяльність та корупційні схеми мера можуть обійтись громаді не тільки у життя загиблих працівників ДСНС, але й більш ніж 1 мільярд гривень бюджету, що мав би піти на розвиток міста. При цьому, в умовах “грандіозного договорняка” відповідальність за “сміттєві” злочини та за майже річну спецоперацію Порошенка і Гройсмана з “сміттєвої блокади” та “сміттєвого шантажу і тиску на львів’ян” ніхто не понесе. Відповідальність понесла і понесе лише громада Львова.

По-третє, обидві сторони “політичного конфлікту” розписались у неспроможності своїх позицій. Садовий, таким чином, не наполягатиме на своїй правоті, розпишеться у своїй нездатності вирішити “сміттєву проблему” та відсутності сміливості йти до кінця в захисті своєї позиції (яка очевидно не така й переконлива). На додаток до цього просто таки “дивною” є сама логіка передачі якоїсь функції міста до області і при тому все це за гроші нашої громади (виникає питання чи не передати нам області ще якихось функцій, чи не влаштувати відкритий розпродаж повноважень і чи нормально це взагалі для влади європейського міста?).

Центральна ж влада словами голови обласної вертикалі відверто і щиросердечно зізнається, що “сміттєва блокада” мала місце і була організована саме по лінії Порошенка та Гройсмана (адже в умовах “договорняка” сміття куди вивозити одразу знайдеться і певно саме в ті місця з яких Садовий отримував відмови).

P.S. Фантастичні схеми. Цинічні війни. Можливо щось “порішають”, а можливо і ні. У результаті наслідки розгрібала громада міста і ця ж громада буде з своїх кишень оплачувати факт того, що мер міста не міг вирішити проблему, а керівництво області під тиском адміністрації президента не хотіли її вирішити.

Ковтання проблем замість антикорупційних мітингів

Навіть в авторитарній путінській Росії відбуваються антикорупційні мітинги. А що в Україні? Все гарно і гордо ковтаємо. І корупцію, і тарифи, і узурпацію влади. А у Львові ще й купу сміття та щурів. Кажете розпрощались з совковим патерналізмом? Одним з його ключових ознак є імпотенція у захисті своїх прав та інтересів.

Атака корупціонерів на е-декларування

Корупціонери пішли в черговий наступ на систему е-декларування. Вони блокували і прийняття законодавства, і розробку систему, і її сертифікацію, і вносили законодавчі “бомби”, що обмежували б систему в обсязі інформації і за колом суб’єктів, а потім ще й дискредитували її поширивши декларування на громадські організації та індивідуальних активістів. Але тепер великий “реформатор”, “український філософ” і за сумісництвом головний військовий прокурор Матіос пробує пропихнути ще одну “новацію” і стверджує, що тим, хто займається розслідуваннями важких злочинів, треба дати можливість закривати декларації про доходи. Отож, на цей момент декларації СБУ та військових прокуратур вже незаконно закриті. За логікою Матіоса треба очікувати закриття декларацій прокурорів, співробітників інших правоохоронних органів, органів з забезпення національної безпеки. І так ми дійдемо до закриття інформації про статки усіх ключових державних чиновників. І за збоченою логікою влади в реєстрі декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави залишаться е-декларації лише громадських активістів. P.S. Абсурд ситуації полягає в тому, що е-декларування чиновників було однією з головних умов надання нам безвізового режиму (з яким так носиться Порошенко). “Йдемо” до Європи.

190 мільярдів на покривання афери Коломойського-Порошенка

Щось у “договорняка-афери” Порошенка і Коломойського щодо “Приватбанку” виникають проблеми. То заступник голови НБУ Рожкова заявляє, що Коломойський оскаржує в суді рішення про визнання банку неплатоспроможним та його націоналізації під приводом “рейдерства держави”. То виникає суперечність між оцінками чиновників НБУ та міжнародних аудиторів щодо “фінансових проблем у банку”. У сухому залишку виведені за даними “Схем” 110 мільярдів гривень на фіктивні фірми. І закриття цієї схеми за гроші кожного українця. Спочатку нам це мало коштувати 148 мільярдів гривень, а за на позачерговому засідання Кабміну було вирішено віддати на цю “тему” ще 38,5 мільярдів гривень. І того майже 190 мільярдів гривень з наших кишень.

Відверті інформаційні «російські інфекції в Україні»

Спочатку деякі львівські журналісти допомагають зняти російським пропагандонам сюжет про безвіз. Потім журналісти ТРК “Україна” знімають сюжет для Russia Today. Тепер канал “колорада” і проросійського агента Мураєва знімає сюжет для Кисельова. Цікаво де правоохоронні органи? Де реакція СБУ? Чому такі як Мураєв, Медведчук, Бойко досі не сидять у тюрмі? Чомусь до тюрми набагато швидще потрапляють добровольні, воїни АТО та активісти? А вся ця “кремлівська нечесть” далі вільно розгулює і працює проти інтересів України.

Справа головного редактора інтернет-видання Strana.ua – це швидще справа політичної корупції та інформаційної гігієни, аніж свободи слова. Бо майже очевидним фактом є те, що видання разом з каналом “Інтер” і їм подібними є рупорами російської пропаганди в Україні. Опозиційна ж форма мовлення є лише прикриттям антидержавної діяльності цих медіа-агентів російського агресора.

Спізніла реакція на російську агресію проти України

Порошенко в період “блокадних дискусій” обіцяв прийняття закону про окуповані території. Але успішно заговорив і неіснуючу блокаду, і зрадливе неприйняття визначення статусу Донбасу в якості окупованого. Сьогодні голова РНБО Турчинов заявив: “Прийшов час не просто визнати окупованими деякі регіони Донецької і Луганської областей, але чітко, на законодавчому рівні визначити засади державної політики щодо їх звільнення”. Не пройшло і трьох років як державний зрадник Турчинов (що здам Крим російському окупанту) прийшов до очевидного висновку, що пора нарешті дати чітке юридичне трактування стану “відносин” між Україною і РФ. Думаю, що краще вже пізно, ніж ніколи. Давно пора перейти на сприйняття ситуації як міжнародного збройного конфлікту, агресії, окупації, окупованих територій. Але, на жаль, заяву Турчинова слід сприймати однозначно і він чітко дав зрозуміти, що є два можливих моменти у майбутньому: по-перше, прийняття законодавства про окуповані території чи інших подібних заходів проти агресора буде лише напередодні виборів і виключно з електоральною метою, а не з метою захисту держави, по-друге, цілком можливий варіант з введенням на території України воєнного стану і чомусь видається, що це рішення буде прийняте виключно у разі негативного виборчого сценарію для влади, тобто для того, щоб зірвати вибори.

Головна суть законопроектів щодо Донбасу у деталях

Чекаю з надією і острахом анонсований законопроект “Про відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей”. По-перше, законопроект у питанні статусу окупованих територій та визначення правових режимів є давно назрілий і однозначно необхідний. По-друге, вся суть у змісті запропованих ініціатив.

Однозначно варто підтримати законопроект якщо він буде передбачати: а) визнання Донбасу в якості окупованої агресором-РФ території, б) введення особливого правового режиму на окупованих РФ територіях (навіть якщо це не буде воєнний стан), в) переформатування штабно-організаційних структур та збройних сил у зоні АТО з акцентом не лише на оборону, але й на деокупацію (не реінтеграцію) окупованих територій.

Однозначно варто не підтримати законопроект якщо він буде передбачити: а) вакуум відповідальності за окупацію території (тобто якщо окупантом не буде вказана РФ) і якщо як в законопроекті Мустафи Наєма будуть передбачені шпарини на збільшення чи переведення відповідальності за дотримання прав людини та ситуацію на Україну, б) законопроект не може передбачати відновлення постачання енергетичних ресурсів на окуповані території, відновлення соціальних виплат та пенсій чи скасування елементів повної державної блокади окупованих територій, в) якщо його ідеологічною основою будуть Мінські домовленості, що породять шпарини для проведення незаконних виборів на окупованих територіях, г) якщо “ЛНР” чи “ДНР” будуть у будь-яких формулюваннях позначені не як терористи, або не як окупаційні органи влади РФ (що знаходяться під ефективним контролем РФ).

Зовнішня політика

Суть теперішньої американської ситуації

Є декілька факторів, що визначають теперішню ситуація в США: 1) Трамп, який думає, що він може керувати США як державою так само як своїм підприємством. У результаті він на початку свого президентського строку став такою ж «кульгавою качкою» як Обама під час завершення свого президентства, 2) Трамп потрапляє у одну з найбільш розвинутих систем стримування та противаг, то в нього починаються великі проблеми (аж до загрози імпічменту). У американській системі влади неможливо непомітно і безперешкодно впливати на незалежні ЗМІ, суди та спецслужби і не отримати за це негативні наслідки, 3) «Російський шлейф». Як би Трамп не старався вчиняти імітаційні радикальні дії в Сирії та в інших міжнародних справах, то йому не вдасться переламати наявність широкої кількості фактів взаємодії його з російськими чиновниками. І переламати йому це вже не вдасться ані посиленням антиросійських санкцій, ані якоюсь особливою допомогою Україні (тим більше заяви про якусь нову угоду щодо Донбасу виглядають, на жаль, малоімовірними). Доля Трампа все більше наближається до імпічменту і Україні залишається спробувати, вхопити в нього хоч щось.

Краще drop-in ніж «до побачення, не чекали»

Головним позитивом зустрічі Порошенка з Трампом є сам факт проведення цієї зустрічі, бо могло не бути і її. Хоч і ця зустріч більше стала можливою не від адвокації української дипломатії, а від “російської калюжі” до якої потрапив Трамп. За результатами перших коментарів і брифінгів не видно нічого нового і жодних нових результатів. Тому залишається очікувати секторальних переговорів з Державних департаментом, окремими міністерствами та відомствами США (як от переговори з міністром енергетики США Ріком Перрі про можливість поставки в Україну скрапленого газу з США), а також майбутніх переговорів Трампа з російською стороною.

P.S.

Спостереження за реакціями на окремі дописи дозволяють зробити декілька висновків: 1) більшу увагу і кращу оцінку отримують дописи про “зраду”, а не про “перемогу”. У результаті ти більше пишеш про “зраду” і отримуєш докір, що забагато пишеш про “зраду”. Але коли знову пишеш про “перемогу”, то “світ стає сліпим” і такий допис виявляється нікому непотрібним. Так і живемо між критикою за надмірну “зраду” і мовчанням через випрошену “перемогу”. Це якась легка фб-шизофренія, 2) чим складніший текст, чим більший текст, чим текст стосується більш вузького специфічного питання, то тим менше він потрібен. Якщо пишеш лише на найбільш топові, прості і популярні теми, то це цінується більше ніж “складні дописи”. Але тоді отримуєш докір, що ти якийсь поганий аналітик і не пишеш про інші важливі речі, а тільки про те, що цікавить і зрозуміло усім. Так і живемо між сумнівним прагненням до складного і реальним “їдженням простого”. Це якийсь м’яко кажучи самообман. P.S. Пора переходити на котів, мемчики і відео до 30 секунд.