Автор – Роговик Олексій, голова Free Voice Information Analysis Center

Джерело: site.ua

фото Георгія Ключника

фото Георгія Ключника

Внутрішня політика

Парламент став бридкою симуляцією інституту держави

Український парламент покрив і захистив корупціонерів-депутатів і, таким чином, розділив з Порошенком, Яценюком та Ко відповідальність за тотальну корупцію в Україні. Рада дала згоду на зняття недоторканності з шахрая Довгого, схемщика Полякова та масштабного рішалу Розенблата. Але вона не дала згоду на арешт і затримання відповідних депутатів, а це означає, що для них створені усі умови для уникнення відповідальності. Тому все це ганебний і цинічний цирк-вистава для українців. До цього всього, Рада додала і те, що відмовилась знімати недоторканність з корупціонерів “незаконного збагачення” Дейдея та Лозового. Спочатку президент, а тепер і парламент стали бридкими копіями і симуляціями інститутів держави. А тому режим Порошенка-Яценюка, і депутати цього парламенту мають бути викинуті на смітник політичної історії і понести повний пакет відповідальності за злочини проти народу України.

Нотатки узурпації: від Конституційного суду і до знищення НАБУ

Вся увага має бути звернута на засідання Верховної Ради. Як провалили вимогу суспільства щодо зняття депутатської недоторканності вже бачили. Парламентська “більшість” разом з регіоналами сьогодні вже прийняла злочинний закон, що узурпує владу Порошенка над Конституційним судом і створює через нього можливості подовження терміну повноважень президента. ЄС вже дав задню і замість створення повноцінного антикорупційного суду вимагає лише окремої антикорупційної палати у складі чинної судової системи. У результаті, в нас залишається лише НАБУ і все залежить від призначення аудитора НАБУ від парламенту. Усім очевидно хто це буде і який висновок цей аудитор дасть щодо НАБУ. Порошенко взяв чіткий курс на згортання демократії і прав людини та на повну узурпацію влади на корупційній основі. Спроба знищити НАБУ стане останнім і безповоротним доказом того, що ця влада більше не має легітимності.

Новий пакет законів «16 січня» від режиму Порошенка

Для мене нема жодного сумніву в тому, що теперішня влада по своїй природі є ідентичною до влади часів Януковича. І по корупції, і по узурпації влади, і по ущемленню інтересів бізнесу та прав людини. Єдина різниця між режимами Порошенка і режимом Януковича полягає в тому, що “кодло” Порошенко є значно більш технологічним, а тому блискуче працює з ЗМІ, суспільною думкою, олігархами та зовнішніми партнерами. Порошенка як засновник Партії Регіонів і міністр режиму Януковича зробив висновки з помилок. Це дозволяє теперішньому режиму виживати і утримувати владу при тому, що перейдені абсолютно усі “червоні лінії”. Банкова не зупинилась на прямій і відвертій співпраці з регіоналами, не зупинилась на нагородах для депутатів, що голосували за закони “16 січня”, але й поступово впроваджує і розвиває репресивні ідеї режиму Януковича. І доказ тому законопроект Вінника-Чорновіл-Тимчука, що пропонує нам поступово попрощатись зі спробами громадського тиску на владу та правом на свободу слова у Інтернеті.

Маніпуляція у вигляді створення Міністерства ветеранів

Порошенко виступає з ініціативою розглянути можливість створення в Україні міністерства з питань ветеранів. На жаль, правами ветеранів, воїнів АТО та військовослужбовців суттєво знехтувано. Мова і про незабезпечення права на житло, землю, соціальні, медичні пільги та інші гарантії. І можна з впевненістю стверджувати, що нове міністерство може повторити долю Міністерства з питань тимчасово окупованих територій. А це означає, що воно буде діяти в протилежних до ніж це необхідно цілях. Якщо для злочинної групи Черниша і Туки в МінТоті – це була легалізація злочинних дій влади з протидії блокаді Донбасу, підтримка зрадницького “Мінського договорняку” та спроби перевести агресію РФ на формулу “внутрішнього / громадянського конфлікту”, то Міністерство ветеранів несе в собі загрозу системного акумулювання корупційних схем з обдурювання, залякування ветеранів та позбавлення їх законних прав. Єдиний варіант – керувати міністерством мають самі ветерани.

Зовнішня політика

Базові позитиви і негативи законопроекту щодо окупованого Донбасу

Виникла можливість ознайомитись з проектом закону “Про особливості державної політики з відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Донецької та Луганської областей України”. Вважаю, що базові потреби України у цьому законопроекті забезпечені, але якщо не позбутись декількох сумнівних пунктів з тексту законопроекту, то в цілому він прийнятий бути не може.

З позитивів: 1) закон досить адекватно і професійно спирається на загальновизнані принципи та норми міжнародного права (як щодо констатації елементів російської агресії та фінансування тероризму, як щодо права України на самооборону та гарантії безпеки, так і щодо відповідальності окупанта за стан справ на окупованих територіях), хоча і недостатньо сміливий у постулювання правового зв’язку між окупантом РФ та “ЛДНР” в якості органів влади РФ, 2) закон не містить вакуум відповідальності (окуповані території нарешті визнаються такими, що окуповані і саме збройними силами РФ), 3) вводиться особливий правовий режим на окупованих та прилеглих до них територіях, а також розподіл функцій щодо відновлення державного суверенітету з акцентом не лише на оборону, але й на деокупацію, 4) у документів робиться аспект на забезпечення різних аспектів права власності і не постулюється особливі гарантії щодо захисту політичних прав (зокрема, в контексті виборчих прав).

З ризиків: 1) у статті 6 законопроекту мова йде про забезпечення соціально-економічних потреб на окупованих територіях, що може бути використано для поновлення соціальних чи інших виплат в порушенні загальної логіки Мінських домовленостей, або створення підгрунтя для скасування окремих елементів державної блокади окупованих територій (особливий ризик щодо скасування блокади міститься також у і статті 11 законопроекту), 2) у тій же 6 статті згадуються і реалізація “інших прав”, що створює загрозу для реалізації виборчих прав на окупованих територіях, 3) стаття 7 фактично створює загрози для легалізації у правовому полі України антидержавних Мінських домовленостей, хоч і з перевагою безпекових пунктів над політичними.

Популізм РНБО на тему «біометричного контролю» з РФ

Навіть у своєму популізмі на тему війни влада вдається до напівзаходів. І знову замість візового режиму з державою-агресором на РНБО ухвалені попередні рішення лише щодо 1) створення механізму попередньої реєстрації для громадян Російської Федерації, які планують в’їхати до України та 2) ініціювання впровадження біометричного контролю для іноземців, що перетинають кордон України. На жаль, влада готує дійсно реальні і важливі рішення не в моменти коли цього потребує держава, а лише для вузьких електоральних потреб.

Маска, Ryanair та США обманувати не вийде

Українська влада може скільки завгодно запудрювати мозги людям своїм “пилом у очі” і “піснями про перемоги і реформи”, але є чіткі залізні факти, які кажуть про зворотнє. Ілон Маск дав чітку оцінку нульовій інвестиційній привабливості України. Ryanair дав чітку оцінку олігархічно-монополістичному авіаринку України. Відсутність реального покарання і вироків суду щодо ТОП-корупціонерів свідчить про те, що ніяка антикорупційна реформа не відбулась. Так само, як і формат зустрічі з Трампом у Вашингтоні і атмосфера саміту G20 чітко дають оцінку яке місце займає Україна серед пріоритетів ключових держав і яке є сприйняття України на Заході (не як потужного авангарду змін, а як корупційної відсталої проблемної зони). Висновок простий: бюрократична корумпована та совкова чиновницька “еліта” є головною перепоною для повноцінного підключення України до прогресивного глобального світу.

Україна стала такою ж проблемою для Трампа, як і РФ

Трамп приїхав з реальним повноцінним візитом до Польщі. З відповідною риторикою та відповідними домовленостями. В Україну надіслав Тіллерсона та Волкера. Для нас лише drop-in.

На саміті G20 у Гамбурзі були присутні декілька “зацікавлених” країн, що не входять до складу “двадцятки”. Україну не запросили. Україну обговорювали за нашими спинами.

Все це означає, що для США наша держава не партнер, а проблема, яку варто вирішувати. Як і РФ. Тому як щодо України, так і щодо РФ буде використовуватись тактика дресирування. І найбільша помилка для нас – це думати, що ми зможемо американців обманувати. Незалежно від того, що каже Наєм чи Порошенко на зустрічах з Тіллерсоном у США чудово знають що відбувається (корупція), а що не відбувається (реформи).

Майже безплідний візит Генсека НАТО та ілюзії Порошенка

Візит Генерального Секретаря НАТО Столтенберга до України навіяв декілька простих висновків: по-перше, як і в ситуації з зустріччю з Трампом у Порошенка простежується один момент. Він або у результаті самообману, або шляхом відвертої маніпуляції намагається перебільшити зміст і значення зустрічей / візитів. І яскраве тому підтвердження голослівна заява Порошенка про початок діалогу про отримання плану дій щодо членства в альянсі і спростування цієї заяви керівником прес-служби НАТО Пірсом Казалетом. НАТО лише взяла до увагу пропозиції до початку такого діалогу, але згоди на нього не надала (навіть на діалог про це!). У своїх виступах Столтенбенг не сказав нічого нового та вчергове заявив про складність надання нам зброї і про “ракову пухлину корупції в Україні”. На цьому про “успіх” цього візиту можна ставити крапку, але, по-друге, вже ж варто відзначити два позитивних моменти, а саме відкриття представництва НАТО у Києві (це хороша “заноза” для потенційних переговорів Трампа з Путіним з його “НАТОманією”) і заяви про побудову заводу боєприпасів / патронів (нарешті хоч у формі заяви є реакція на вже декількарічні крики експертів з цього приводу).

Корупція – головна перепона зовнішньої політики України

З Трампом конкретики досягти не вдалось, з НАТО діалог щодо ПДЧ розпочати не вийшло, з ЄС закріпити результати саміту підсумковою заявою не вигоріло, на саміт Міжморя нас навіть не запросили. Зате усі тицнюли українську владу носом у базову корупційну проблему. А провладні ЗМІ розганяють казку про шалені перемоги на зовнішньому фронті. Якісних перемог у відносинах з іншими державами не буде доки в нас будуть схеми Розенблата, Добкіна, Довгого і ще не засвічені силою закону схеми Кононенка, Березенка, Грановського (на чолі з Порошенком), “само і псевдо обстріли” Дейдея, махінації на ДП оборонного сектору та неадекватні “антикорупційні операції” Авакова-Матіоса у результаті яких у супермаркетах знаходять “вкраденого” на 12 мільярдів доларів (чимось це нагадує “краматорську історію” з 1,5 мільярдами). Ця влада відірвана від реальності і здорового глузду.